Володимир Сергійович Сандюк – видатний український художник, чия творчість стала мостом між культурою його рідної України та Італії, де він певний час проживав і розвивав свій талант.
Народжений 23 квітня 1970 року в місті Івано-Франківську, його шлях до мистецтва розпочався в Косівському технікумі народних художніх промислів, де він опановував традиції декоративно-прикладного мистецтва. Згодом він завершив навчання у Львівській академії мистецтв, яка стала фундаментом його художнього становлення.
Член Національної спілки художників України та лауреат премії Лукавецького, Володимир отримав високе звання Заслуженого художника України за свій значний внесок у розвиток національної культури. Сьогодні він працює у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, де викладає на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації, передаючи свої знання молодим талантам.
Протягом певного періоду Сандюк проживає у Римі, і саме це місто стало значущою сторінкою його творчої біографії. Він активно співпрацює із художниками з Piazza Navona, історичного центру мистецького життя і натхнення. Його акварелі із видами Риму та інших історичних міст Італії користувалися популярністю серед замовників, які бачили в них гармонійне поєднання технічної майстерності та душевної глибини.
Як багатогранний художник, Володимир Сандюк працює у кількох техніках – олійного живопису, акварелі та графіки. Його роботи відзначаються витонченістю деталей, емоційною виразністю та пошуком нових форм для передачі краси світу.
Творчість Володимира Сандюка – це приклад того, як мистецтво може розповідати історії, стирати кордони та будувати мирне спілкування між народами. Його роботи – це голос України, який лунає в світі, торкаючись сердець людей.
Проект “Міст Кольорів” демонструє, як мистецтво здатне долати бар’єри та створювати несподівані зв’язки.
Проєкт Міст кольорів створений для того, щоб продемонструвати, як мистецтво може трансформувати, об’єднувати й надихати.”
Одним із яскравих прикладів цієї ініціативи є історія Світлани Івлєвої — художниці, яка знайшла свій творчий шлях у кастомізації одягу, розширюючи межі мистецького вираження.
Світлана ділиться: “Мені завжди подобалося малювати, напевно, це спадкове, т.я. у мене малювали мама та бабуся, брат.”
З дитинства вона мала пристрасть до малювання, яка передалася їй від рідних. Живучи у невеликому містечку, де не було художньої школи, Світлана розглядала малювання лише як хобі.
Переломним моментом у її творчому житті стала випадкова пляма на улюбленій футболці, яка здавалася безнадійною. Але саме ця ситуація привела її до кастомізації одягу. Вивчивши техніку ручного розпису, вона дала нове життя футболці та відкрила для себе новий світ творчості.
Після проходження 9 професійних курсів та 15 майстер-класів Світлана вдосконалила свої навички, створюючи унікальні речі, які поєднують мистецтво і моду.
На жаль, через повномасштабне вторгнення та вимушену евакуацію Світлана на три роки припинила малювати. Зараз, перебуваючи в Італії, вона знову знаходить силу й натхнення через творчість, створюючи картини для себе та друзів, а також займаючись розписом полотен і виготовленням декоративних годинників.
Міст кольорів прагне підтримувати таких митців, як Світлана, надаючи їм можливість ділитися своїм талантом, будувати культурні зв’язки та нести світу послання надії через творчість. Цей проєкт демонструє, що мистецтво може стати мостом між громадами, серцями і мріями.
Мистецтво надихає, об’єднує і лікує!Запрошуємо всіх охочих долучитися до Спілки митців , щоб разом творити, підтримувати та змінювати світ через мистецтво!
А ще – важливе нагадування про те, що мрії не мають терміну придатності.
Анна Тесля народилася в Добромилі, що на Львівщині. З дитинства закохана в яскраві кольори – малювала квіти в зошитах з математики, а часом навіть на партах. Але професійний шлях обрала інший – закінчила Львівський національний медичний університет, стала лікаркою з ультразвукової діагностики, виховувала дітей.
Попри успіхи в медицині, художня мрія глибоко всередині завжди нагадувала про себе.
Все змінилося в Італії, куди Анна переїхала у 2017 році. Саме там, у 33 роки, вона вперше купила пензлі, полотно й фарби – і почала свій новий творчий шлях.
Анна навчалася у відомих українських та італійських митців, пройшла десятки курсів, серед яких – «Українська петриківка», олійний живопис, акварельний скетчинг, правопівкулеве малювання.
Після 24 лютого 2022 року її мистецтво стало не лише способом самовираження, а й підтримкою для багатьох людей. В Італії, у місті Rovereto Trentino Alto Adige, вона організувала арттерапевтичні заняття для українців, які рятувалися від війни. Згодом провела низку благодійних виставок під назвою «I colori nella vita», організовувала творчі зустрічі та майстер-класи для дітей і дорослих, збирала кошти на допомогу Україні через продаж картин.
Анна має унікальний досвід: від участі у створенні стінопису Street Art San Giorgio до розпису інтер’єру студії повітряної акробатики.
У 2023 та 2024 роках відбулися її персональні виставки: «Il mio mondo d’arte», «Vivi la vita», а також виступи на фестивалях у Болоньї та Мантові разом із діаспорою «Україна Мантова».
Її роботи прикрашають оселі по всій Італії та Україні. А сама художниця продовжує навчання, проводить майстер-класи й допомагає іншим відкрити у собі митця.
Анна вірить, що мистецтво здатне зцілювати. Її картини – цьому найкраще підтвердження.
Міст Кольорів об’єднує мистецтво, історії й серця!
Спілка митців при Національному Конгресі УАІ
https://chat.whatsapp.com/KiBSYxx8CcN6SGt81gOflH
Запрошуємо до проєкту
Проєкт Міст кольрів
Едуард Кравченко – майстер мистецтв із Києва, який обрав псевдонім Інарі Тенко , що стало чимось на кшталт торгової марки для його незвичайних ляльок. Більшість виставок митця проходила саме в Києві, де його творчість здобула особливе визнання.
Едуард розповідає:
“Мене часто запрошували на анімефестивалі завдяки моїм захопленням – кендо, орігамі та лялькам. Звідки взявся інтерес до орігамі? Спочатку був телевізор – це надихнуло. А потім мене запросили до київського клубу орігамі, і вже через два місяці я брав участь у першій виставці. Тоді я вже створював власні авторські моделі. До речі, троянду Кавасакі мене навчав складати сам автор – Тошіказу Кавасакі .
А ляльки? Все почалося з подарунка дружині. Але згодом їх стало 30, а потім захотілося їх переробляти й розвивати цей вид мистецтва”.
Проєкт ” Міст кольрів ” прагне об’єднати культури через творчість, інтегрувати в одній платформі різні напрямки мистецтва, зокрема орігамі, створення ляльок, та навіть демонстрацію самурайського мистецтва кендо. Едуард Кравченко та його унікальні ідеї стануть серцем цього проєкту, щоб надихати митців і глядачів зі всього світу.
Також в межах проєкту заплановані:
– Майстер-класи зі створення ляльок.
– Навчання мистецтву орігамі від справжнього майстра.
– Виставки, що розкривають культурний синтез між українськими та японськими традиціями.
“Міст кольрів ” – це міст не лише між Києвом і рештою світу, а й між серцями людей, які шукають натхнення в мистецтві.
Тож, якщо ви хочете стати частиною цього магічного світу, слідкуйте за анонсами виставок і заходів!
Спілка митців при Національному Конгресі УАІ
https://chat.whatsapp.com/KiBSYxx8CcN6SGt81gOflH
Проєкт Міст кольрів
“Я — кримська татарка. Мої предки були депортовані під час війни, але моє серце завжди належало Україні.” Ці слова належать Галії Михальченко — жінці, яка знайшла в мистецтві силу протистояти викликам життя і зберегти свою душевну гармонію.
Закінчивши медичний інститут, Галія почала свою кар’єру лікарем у Кривому Розі. Але навіть тоді, коли її життя було присвячене допомозі людям, її заворожувало мистецтво, зокрема Петриківський розпис. Цей вид українського народного мистецтва став для неї справжнім покликанням. У пошуках нових горизонтів вона почала відвідувати майстер-класи майстрині Еріфе Віри, яка передала їй секрети та техніки розпису.
Проте війна змінила все. Разом із донькою та двома онуками Галії довелося залишити рідний дім і шукати безпечний притулок. Болгарія, Румунія, а згодом і монастир поблизу Рима стали її новим прихистком. Попри труднощі, вона не опустила руки: Петриківський розпис став для неї порятунком, способом трансформувати біль у красу.
Адміністрація монастиря не лише підтримала її талант, а й забезпечила всі умови для творчості. Галії виділили майстерню, забезпечили матеріалами для роботи. Саме в цей час вона почала знайомити італійців з українським народним мистецтвом, щоразу демонструючи їм яскраві композиції, багатство кольорів та унікальність Петриківського розпису.
“Коли я малюю, я забуваю про все, немов опиняюся в іншій реальності,” — каже Галія. Її роботи стали символом надії та краси навіть у найскладніші часи. Багато з них вона дарує людям, щоб вони завжди пам’ятали про багатство української культури.
Михальченко активно бере участь у благодійних ярмарках, підтримуючи ЗСУ. Вона проводить майстер-класи для українських і італійських дітей, розкриваючи їм секрети Петриківського розпису. Волонтерська діяльність Галії стала мостом між культурами, адже її творчість підкорила серця італійців, зацікавивши їх українською спадщиною.
“Неможливо не закохатися в нашу народну творчість. Це любов на все життя,” — впевнена вона. Творчість стала не просто способом пережити важкі часи, а й частиною її ідентичності, яка об’єднує покоління, культури та серця.
Галія Михальченко — це приклад того, як мистецтво здатне творити дива навіть у найтемніші моменти. Через свої роботи вона не лише знайомить світ із Петриківським розписом, а й дарує людям надію та світло.
Проєкт Національного Конгресу УАІ обєднав понад 120 митців, запрошуємо до Спілки митців
