Правові та практичні аспекти оподаткування доходів і майна для громадян, які мають економічні зв’язки одночасно з Україною та Італією.
Центральним документом є міжнародна конвенція, яка визначає чіткі правила для усунення подвійного оподаткування та запобігання фіскальним махінаціям через розмежування юрисдикцій.
Реформа італійського законодавства 2024 року змінила пріоритети при визначенні статусу резидента, надаючи перевагу особистим і сімейним зв’язкам над майновими інтересами.
Критерії визначення резидентства
Згідно з італійським законодавством (зокрема статтею 2 TUIR), особа вважається податковим резидентом Італії, якщо протягом більшої частини податкового періоду (183 дні на рік або 184 дні у високосному році) виконується хоча б одна з таких умов:
• Фізична присутність: Перебування на території Італії понад 183 дні. При цьому до підрахунку включаються навіть фракції (частки) дня — наприклад, одна година перебування в країні рахується як повний день.
• Доміциль: Відповідно до реформи 2024 року, це місце, де переважно розвиваються особисті та сімейні стосунки людини. Це означає, що якщо сім’я українця (дружина, діти) проживає в Італії, а діти відвідують місцеву школу, ризик визнання особи резидентом значно зростає, навіть якщо робота залишається в Україні.
• Місце проживання (Residenza): Наявність житла, яке використовується як основне місце проживання за Цивільним кодексом.
• Реєстрація в реєстрі постійного населення (Anagrafe): З 2024 року цей критерій став «відносною презумпцією», яку можна спростувати, якщо інші умови резидентства не виконуються.
Вплив на обов’язки українських громадян
1. Оподаткування світового доходу (Worldwide Taxation):
◦ Резиденти зобов’язані сплачувати в Італії податок з усіх своїх доходів, незалежно від країни їх походження (зарплата в Україні, оренда нерухомості, дивіденди, проценти за вкладами тощо).
◦ Нерезиденти сплачують податок лише з доходів, джерело яких знаходиться безпосередньо в Італії.
2. Подання податкової звітності:
◦ Резиденти повинні подавати щорічну податкову декларацію (форми 730 або Redditi PF).
◦ Українці, які працюють дистанційно (smart working) на українських роботодавців, перебуваючи в Італії понад 183 дні, автоматично стають резидентами та зобов’язані декларувати свій дохід і сплачувати італійські податки.
3. Адміністративні обов’язки:
◦ Необхідність отримання ідентифікаційного коду (Codice Fiscale), який є обов’язковим для всіх, хто проживає в Італії понад 90 днів.
◦ Сплата прогресивного податку на доходи фізичних осіб (IRPEF), ставки якого варіюються від 23% до 43% залежно від розміру доходу.
Уникнення подвійного оподаткування
Між Україною та Італією діє спеціальна Конвенція про уникнення подвійного оподаткування. Якщо обидві країни вважають особу своїм резидентом, застосовуються правила «tie-breaker», які визначають пріоритет за такими критеріями:
1. Наявність постійного житла.
2. Центр життєвих інтересів (особисті та економічні зв’язки).
3. Місце звичайного проживання.
4. Громадянство.
Важливо: Щоб скористатися перевагами Конвенції (наприклад, зарахувати податки, вже сплачені в Україні), громадянин зобов’язаний надати італійським органам довідку про податкове резидентство, видану українськими податковими органами.
Наслідки порушень
Невиконання обов’язків щодо декларування доходів тягне за собою адміністративні штрафи. За неподання декларації передбачено штраф у розмірі від 120% до 240% від суми податків, що підлягають сплаті (мінімум 250 євро). За несвоєчасну сплату податків нараховується штраф у розмірі 30%
Оподаткування доходів ФОП в Італії
Якщо ви стаєте податковим резидентом Італії (перебуваєте понад 183 дні, маєте там центр інтересів або житло), Італія застосовує принцип оподаткування світового доходу (worldwide taxation principle).
Це означає, що:
• Доходи від вашого українського ФОП повинні бути включені до італійської податкової декларації.
• Доходи від підприємницької та професійної діяльності, отримані за кордоном, включаються до загального оподатковуваного доходу в Італії.
• За загальним правилом, вони оподатковуються за прогресивними ставками IRPEF (23–43%).
Застосування пільгового режиму для імпатріантів (Lavoratori Impatriati)
Цей режим є найбільш актуальним для українських фахівців (наприклад, в IT), які переїжджають до Італії.
• Пільга: Оподатковується лише 50% доходу, а решта 50% звільняється від податків.
• Сфера застосування: Пільга поширюється не лише на заробітну плату, а й на доходи від професійної діяльності (що відповідає суті роботи ФОП).
• Умова: Ви повинні перенести резиденцію в Італію для здійснення робочої діяльності та не бути резидентом Італії у попередні роки.
Уникнення подвійного оподаткування
Ви можете поєднувати український ФОП з італійським резидентством, використовуючи механізми Конвенції між Україною та Італією:
• Податковий кредит: Податки, вже сплачені в Україні (наприклад, 5% єдиного податку), можуть бути зараховані в Італії для зменшення суми італійського податку.
• Документальне підтвердження: Щоб скористатися цим правом і уникнути подвійного оподаткування, ви зобов’язані надати італійським органам довідку про податкове резидентство, видану в Україні.
• Декларування: Навіть якщо ви сплачуєте податки в Україні, ви все одно повинні подати декларацію в Італії (форма Redditi PF), вказати там дохід ФОП і розрахувати різницю податку за італійськими ставками.
Ризики та обмеження
• Різниця в ставках: Оскільки податки в Україні зазвичай нижчі (5%), ніж в Італії (навіть із пільгою 50% від IRPEF), вам все одно доведеться доплачувати різницю в італійський бюджет.
• Валютний контроль: Постійне отримання коштів на українські рахунки ФОП під час проживання за кордоном може створити складнощі з українським валютним контролем щодо повернення валютної виручки в Україну (термін 180 днів), якщо кошти не заходять на українські рахунки фактично.
• Спростування резидентства: Якщо ви маєте «італійську прописку» (Anagrafe), але фактично живете в Україні, з 2024 року ви можете спробувати спростувати статус резидента Італії, надавши «залізні» докази відсутності інших зв’язків.
Висновок: Поєднувати можна, і режим імпатріантів може значно зменшити податковий тиск (оподаткування лише половини доходу), але український ФОП перестане бути інструментом низького 5% оподаткування, оскільки Італія вимагатиме доплати до свого рівня
Чи можна зарахувати сплачений в Україні єдиний податок в Італії?
Так, відповідно до Конвенції між Україною та Італією про уникнення подвійного оподаткування, ви маєте право на зарахування податку, сплаченого в Україні (зокрема єдиного податку ФОП), при розрахунку ваших податкових зобов’язань в Італії.
Ось як працює цей механізм та які умови мають бути виконані:
Механізм податкового кредиту
Італія використовує метод податкового кредиту для усунення подвійного оподаткування. Це означає, що якщо резидент Італії отримує дохід, який підлягає оподаткуванню в Україні, сума українського податку вираховується з італійського податку, нарахованого на цей самий дохід.
Основні обмеження та особливості
• Ліміт зарахування: Сума податкового кредиту не може перевищувати ту частку італійського податку, яка пропорційно припадає на цей іноземний дохід. Наприклад, якщо український єдиний податок становить 5%, а італійський податок (IRPEF) на цей же дохід становить 23%, ви зможете зарахувати ці 5%, але все одно повинні будете доплатити різницю в Італії.
• Спеціальні режими: Зарахування податку не надається, якщо дохід в Італії підлягає остаточному оподаткуванню шляхом утримання біля джерела (наприклад, замінний податок 26% на дивіденди або певні фіксовані ставки) за запитом платника.
• Типи податків: Конвенція поширюється на податки, що існують на момент підписання, а також на «ідентичні або за суттю аналогічні» податки, запроваджені пізніше (що дозволяє включати єдиний податок у цей перелік).
Необхідні документи для зарахування
Для того, щоб скористатися правом на податковий кредит, італійські органи вимагають:
1. Довідку про податкове резидентство України, видану українськими податковими органами (можливо в електронному вигляді, якщо її можна верифікувати).
2. Документи, що підтверджують фактичну сплату податку в Україні (податкові декларації, подані за кордоном, квитанції про сплату, звіти з сумами доходів та податків).
3. Подання декларації: Кредит повинен бути заявлений у щорічній італійській податковій декларації (форма Redditi PF) за той рік, у якому іноземні податки були остаточно сплачені.
Важливе зауваження для ФОП
Якщо ви перебуваєте в Італії понад 183 дні, ви вважаєтеся її податковим резидентом і зобов’язані декларувати весь свій світовий дохід, включаючи доходи від підприємницької діяльності в Україні.
Італійська податкова служба зазначає, що доходи від професійної діяльності за кордоном включаються до загального оподатковуваного доходу та зазвичай оподатковуються за прогресивними ставками IRPEF (від 23% до 43%), до яких і застосовується вищезгаданий кредит.
Facebook
WhatsApp
