Інарі Тенко – малює, пише вірші і прозу, ляльки, орігамі.
Пісня має назву “Квіт(канва) папороті”. Ця версія ще в роботі.
У ніч, коли природа розквітає у всій своїй силі, а вода і вогонь з’єднуються у магічному танці — Департамент культури Національного Конгресу українських асоціацій Італії запрошує всіх охочих на святкування Івана Купала.
Це стародавнє українське свято, сповнене символів очищення, любові та єднання з природою, цьогоріч оживе в Італії, об’єднуючи українську громаду та друзів України навколо спільного вогнища.
На березі, прикрашеному вінками з польових квітів, запалають купальські вогнища, зазвучать народні пісні, а дівчата пускатимуть вінки на воду — як знак надії, миру та нових початків.
Свято Івана Купала — це не лише данина традиції, а й жива зустріч культур, де українська душа відкривається світу через красу, музику та спільну радість.
Організатори підкреслюють, що цьогорічне святкування має особливий зміст — воно символізує єдність українців в Італії, силу спільноти та віру в світле майбутнє.
Італійські друзі, представники місцевих громад і культурних інституцій також долучаться до події, щоб разом відчути тепло українських традицій.
«Від Куста до жнив: сезонні обряди між Україною та Італією»
Відкритий мистецький проєкт та онлайн-галерея творчих робіт у межах проєкту.
Свято Івана Купала є однією з найдавніших українських традицій, що символізує єднання людини з природою, красу народних звичаїв і силу культурної пам’яті. Сьогодні особливо важливо зберігати та популяризувати українську культурну спадщину не лише в Україні, а й серед українських громад за кордоном.
Запрошуємо дітей, молодь і дорослих долучитися до мистецького проєкту «Івана Купала: традиції, що єднають» та представити власне бачення традицій свята Івана Купала через творчість.
Що для вас означає це свято? З чим воно асоціюється?
📅 Термін проведення проєкту: 4–28 червня 2026 року.
До 20 червня 2026 року ви маєте можливість надіслати свої відскановані творчі роботи.
Після завершення прийому робіт на сайті Національного Конгресу українських асоціацій в Італії асоціації Gioia та Un Ponte di Colori створять віртуальну галерею та організують голосування у соціальних мережах.
📅 28 червня 2026 року найкращі роботи будуть представлені в онлайн-галереї проєкту, відеопрезентаціях і соціальних мережах організаторів, а також можуть бути рекомендовані до участі в міжнародних культурних заходах та виставках.
20–27 червня • Silvi, Abruzzo, Italia
Між Адріатичним морем і зеленими пагорбами Абруццо оживає унікальний культурний простір — міжнародний фестиваль календарних традицій, що поєднує українську й італійську спадщину в одному тижні творчості, знань, ритуалів і літнього відпочинку.
Проєкт «Від Куста до Жнив» — це подорож крізь час і культуру, де учасники відкривають для себе весняно‑літній цикл обрядів двох народів: від зелених ритуалів Куста до магії Купала і завершальних жнивних традицій.
🌿 Атмосфера фестивалю
Тиждень у Сілві — це поєднання культурної програми, наукових зустрічей, майстер‑класів, ритуальних реконструкцій, а також морського відпочинку, анімування, екскурсій і теплого спілкування.
Тут кожен — дорослий чи дитина — може відчути себе частиною великої культурної історії.
Участь відкрита для всіх:
– дорослих
– дітей
– організованих груп (з обов’язковими супроводжуючими)
🏡 Проживання
Комфортні апартаменти на вибір:
– 2 спальні + 1 санвузол — до 4 осіб
– 3 спальні + 2 санвузли — до 5 осіб
Групові умови:
– на 30 осіб — 1 місце безкоштовно (29+1)
🍽️ У вартість входить
– участь у програмі «Від Куста до Жнив»
– 3‑разове харчування
– басейн
– пляж
– анімаційна програма (зарядка, конкурси, спектаклі)
– екскурсії околицями
– диплом учасника
💶 Вартість
– 440 євро / 7 ночей
– 55 євро / 1 день
Знижки:
– діти до 3 років — –50%
– діти до 7 років — –30%
– групи 30 осіб — 1 місце безкоштовно
🚍 Як дістатися з України
– ✈️ Авіапереліт: Краків — Пескара (PSR) або інші варіанти
– 🚌 Рейсові автобуси з України
– 🚐 Можливість організувати спільний доїзд автобусом для українських делегацій (орієнтовно 120 € в один бік)
ПРОГРАМА ФЕСТИВАЛЮ
20.06 — Приїзд учасників
20–21.06 — Відкриття фестивалю «Знайомлення з традиціями весняного циклу»
Міжнародний науковий круглий стіл:
– “Куст — локальна традиція з північної Рівненщини”
– “Весняні свята в Італії: приклад регіону Абруццо”
– “Натуралістичні культи та зелені ритуали в Європі”
– Перегляд відеоматеріалів, обговорення спільних і відмінних рис
Навчальні майстерні:
– виготовлення ритуальних корон
– символічні мотиви
– відтворення обряду Куста
– знання трав
– традиційні пісні
– Вечірній концертно‑ритуальний захід
24.06 — «Івана Купала / San Giovanni: вогонь, вода, сонце»
– Міжнародний круглий стіл: “Святкування літнього сонцестояння в європейському контексті”
– Майстер‑класи з народних танців і пісень
– Підготовка до ритуалів (Купало, кумування)
– Створення інтерактивних культурних просторів
– Вечірня подія з розпалюванням вогню та реконструкцією Купала
26.06 — «Жнива»
– Круглий стіл: “Жнивні традиції”
– Демонстрація ритуальних практик збирання врожаю
– Спільний українсько‑італійський майстер‑клас із традиційного співу
– Виконання жнивних пісень
– Фінальний підсумковий захід та спільна вечеря
27.06 — Від’їзд
Основні події відбуваються з 17:00, решта часу — відпочинок, море, екскурсії, творчість.
Фестиваль — це не просто відпочинок. Це:
– можливість показати свої таланти
– поглибити знання про традиції
– долучитися до міжнародної культурної спільноти
– відчути силу обрядів, що об’єднують покоління
– провести тиждень на узбережжі Адріатики
Для спортсменів можливе включення у місцеві матчі та змагання.
Контакти:
Наталя Неваленна – віце президентка Асоціації “Gioia, +393931892818 etsassociazionegioia@gmail.com
Ольга Вакуліч – координаторка проєкту, +393278462260, o.vakulich@congressouait.com
З усіх питань та для бронювання просимо звертатися у групу (посилання) або ж приватні повідомлення до організаторів (Ольга та Наталя)
До змін в даті святкування Івана Купала (6-7 липня). Актуальні дати 23-24 червня
Свято Івана Купала було одним із найбільш очікуваних свят року як для дітей, так і для молоді. Увечері 7 липня дівчата збиралися у своїх кутках і присілках із квітами, зібраними на полях, щоб плести вінки та співати традиційних літніх пісень.
Хлопці ж мали знайти вербу або великий вербовий гілляк і принести його до річки, якщо вона була поблизу, або на великий просторий луг. Там гілку встромляли в землю так, ніби це було справжнє дерево, що росло на тому місці.
Потім дівчата ставали в коло й починали прикрашати гілки квітами, кропивою та різнокольоровими стрічками, співаючи й танцюючи традиційні пісні. Коли прикрашання завершувалося, дерево ставало важливим об’єктом для хлопців, які намагалися його викрасти або не допустити, щоб його занурили у воду. Між хлопцями та дівчатами виникало своєрідне змагання, сповнене жартів і веселих витівок.
Згодом, коли дівчата підходили до річки, вони пускали свої вінки на воду. За народним повір’ям, напрямок, у якому попливе вінок, вказував, звідки чекати майбутнього нареченого. Якщо вінок затримувався біля берега, це означало, що дівчина залишиться в рідному селі. Якщо ж вінок плив далі, вважалося, що цього року вона ще не вийде заміж.
Іноді особливо сміливі хлопці намагалися одразу виловити вінок своєї коханої. Вони кидалися у воду, діставали вінок і одягали його собі на груди, показуючи таким чином своє бажання одружитися.
Після того як прикрашену вербу також занурювали у воду, хлопці мали її знищити: ламали гілки та топтали їх ногами, демонструючи свою силу й завзяття. Старші люди казали, що якщо віднести шматочки цієї верби на город чи в поле й покласти їх на землю, де ростуть овочі, то врожай буде рясним.
Отже, синкретизм християнських вірувань, пов’язаних зі святом Івана Купала, та давніх язичницьких традицій зберігся до наших днів. Ці звичаї допомагають зрозуміти важливі аспекти народної культури: зв’язок людини з природою, кульмінацію річного циклу та особливу роль молоді як носія майбутнього.
Це зразок традиції записаний в 2012-2017 роки в Рівненського та Млинівському районах Рівненської області – фольклористом- Вакуліч Ольгою
La festa di San Giovanni era una delle ricorrenze più attese dell’anno, sia dai bambini sia dai giovani. La sera del 7 luglio le ragazze si riunivano nelle proprie contrade con i fiori raccolti nei campi per preparare coroncine e cantare i canti tradizionali del periodo estivo.
I ragazzi, invece, dovevano procurarsi una pianta o un grande ramo di salice e portarlo vicino a un fiume, se presente, oppure in un prato ampio e spazioso. Il ramo veniva piantato nel terreno come se fosse un albero cresciuto lì.
Successivamente, le ragazze si disponevano in cerchio e iniziavano a decorare i rami con mazzetti di fiori, ortiche e nastri colorati, cantando e ballando secondo la tradizione. Una volta completata la decorazione, la pianta diventava un oggetto molto importante per i ragazzi, che cercavano di rubarla o di impedire che venisse immersa nell’acqua. Tra i due sessi si instaurava così una sorta di competizione fatta di scherzi e burle.
Quando finalmente potevano avvicinarsi al fiume, le ragazze gettavano nell’acqua le proprie coroncine. Secondo una credenza popolare, la direzione in cui galleggiava la coroncina indicava da dove sarebbe arrivato il futuro sposo. Se la coroncina si fermava vicino alla riva, significava che la ragazza sarebbe rimasta nel paese; se invece continuava a galleggiare lontano, voleva dire che quell’anno non si sarebbe ancora sposata.
Talvolta alcuni ragazzi particolarmente coraggiosi cercavano di recuperare subito dall’acqua la coroncina della ragazza amata. Si tuffavano nel fiume, la raccoglievano e la indossavano sul petto come segno del loro desiderio di sposarsi.
Dopo aver immerso nell’acqua anche il salice decorato, i ragazzi dovevano distruggerlo: lo spezzavano e lo calpestavano per dimostrare la propria forza e il proprio coraggio. Le nonne raccontavano che portare in campagna alcuni pezzi di quella pianta e spargerli nei campi coltivati avrebbe garantito un raccolto abbondante.
In sintesi, il sincretismo tra le credenze cristiane legate a San Giovanni Battista e le antiche tradizioni pagane è giunto fino ai nostri giorni. Queste usanze ci aiutano a comprendere aspetti importanti della cultura popolare, come il legame con i cicli della natura, il momento culminante dell’anno agricolo e il ruolo dei giovani come portatori del futuro.
Il materiale è stato registrato nelle arie della regione Rivne in Ucraina negli anni 2012-2017 dalla ricercatrice Olha Vakulich
