Інарі Тенко – малює, пише вірші і прозу, ляльки, орігамі.
Пісня має назву “Квіт(канва) папороті”. Ця версія ще в роботі.
У ніч, коли природа розквітає у всій своїй силі, а вода і вогонь з’єднуються у магічному танці — Департамент культури Національного Конгресу українських асоціацій Італії запрошує всіх охочих на святкування Івана Купала.
Це стародавнє українське свято, сповнене символів очищення, любові та єднання з природою, цьогоріч оживе в Італії, об’єднуючи українську громаду та друзів України навколо спільного вогнища.
На березі, прикрашеному вінками з польових квітів, запалають купальські вогнища, зазвучать народні пісні, а дівчата пускатимуть вінки на воду — як знак надії, миру та нових початків.
Свято Івана Купала — це не лише данина традиції, а й жива зустріч культур, де українська душа відкривається світу через красу, музику та спільну радість.
Організатори підкреслюють, що цьогорічне святкування має особливий зміст — воно символізує єдність українців в Італії, силу спільноти та віру в світле майбутнє.
Італійські друзі, представники місцевих громад і культурних інституцій також долучаться до події, щоб разом відчути тепло українських традицій.
«Від Куста до жнив: сезонні обряди між Україною та Італією»
Відкритий мистецький проєкт та онлайн-галерея творчих робіт у межах проєкту.
Свято Івана Купала є однією з найдавніших українських традицій, що символізує єднання людини з природою, красу народних звичаїв і силу культурної пам’яті. Сьогодні особливо важливо зберігати та популяризувати українську культурну спадщину не лише в Україні, а й серед українських громад за кордоном.
Запрошуємо дітей, молодь і дорослих долучитися до мистецького проєкту «Івана Купала: традиції, що єднають» та представити власне бачення традицій свята Івана Купала через творчість.
Що для вас означає це свято? З чим воно асоціюється?
📅 Термін проведення проєкту: 4–28 червня 2026 року.
До 20 червня 2026 року ви маєте можливість надіслати свої відскановані творчі роботи.
Після завершення прийому робіт на сайті Національного Конгресу українських асоціацій в Італії асоціації Gioia та Un Ponte di Colori створять віртуальну галерею та організують голосування у соціальних мережах.
📅 28 червня 2026 року найкращі роботи будуть представлені в онлайн-галереї проєкту, відеопрезентаціях і соціальних мережах організаторів, а також можуть бути рекомендовані до участі в міжнародних культурних заходах та виставках.
20–27 червня • Silvi, Abruzzo, Italia
Між Адріатичним морем і зеленими пагорбами Абруццо оживає унікальний культурний простір — міжнародний фестиваль календарних традицій, що поєднує українську й італійську спадщину в одному тижні творчості, знань, ритуалів і літнього відпочинку.
Проєкт «Від Куста до Жнив» — це подорож крізь час і культуру, де учасники відкривають для себе весняно‑літній цикл обрядів двох народів: від зелених ритуалів Куста до магії Купала і завершальних жнивних традицій.
🌿 Атмосфера фестивалю
Тиждень у Сілві — це поєднання культурної програми, наукових зустрічей, майстер‑класів, ритуальних реконструкцій, а також морського відпочинку, анімування, екскурсій і теплого спілкування.
Тут кожен — дорослий чи дитина — може відчути себе частиною великої культурної історії.
Участь відкрита для всіх:
– дорослих
– дітей
– організованих груп (з обов’язковими супроводжуючими)
🏡 Проживання
Комфортні апартаменти на вибір:
– 2 спальні + 1 санвузол — до 4 осіб
– 3 спальні + 2 санвузли — до 5 осіб
Групові умови:
– на 30 осіб — 1 місце безкоштовно (29+1)
🍽️ У вартість входить
– участь у програмі «Від Куста до Жнив»
– 3‑разове харчування
– басейн
– пляж
– анімаційна програма (зарядка, конкурси, спектаклі)
– екскурсії околицями
– диплом учасника
💶 Вартість
– 440 євро / 7 ночей
– 55 євро / 1 день
Знижки:
– діти до 3 років — –50%
– діти до 7 років — –30%
– групи 30 осіб — 1 місце безкоштовно
🚍 Як дістатися з України
– ✈️ Авіапереліт: Краків — Пескара (PSR) або інші варіанти
– 🚌 Рейсові автобуси з України
– 🚐 Можливість організувати спільний доїзд автобусом для українських делегацій (орієнтовно 120 € в один бік)
ПРОГРАМА ФЕСТИВАЛЮ
20.06 — Приїзд учасників
20–21.06 — Відкриття фестивалю «Знайомлення з традиціями весняного циклу»
Міжнародний науковий круглий стіл:
– “Куст — локальна традиція з північної Рівненщини”
– “Весняні свята в Італії: приклад регіону Абруццо”
– “Натуралістичні культи та зелені ритуали в Європі”
– Перегляд відеоматеріалів, обговорення спільних і відмінних рис
Навчальні майстерні:
– виготовлення ритуальних корон
– символічні мотиви
– відтворення обряду Куста
– знання трав
– традиційні пісні
– Вечірній концертно‑ритуальний захід
24.06 — «Івана Купала / San Giovanni: вогонь, вода, сонце»
– Міжнародний круглий стіл: “Святкування літнього сонцестояння в європейському контексті”
– Майстер‑класи з народних танців і пісень
– Підготовка до ритуалів (Купало, кумування)
– Створення інтерактивних культурних просторів
– Вечірня подія з розпалюванням вогню та реконструкцією Купала
26.06 — «Жнива»
– Круглий стіл: “Жнивні традиції”
– Демонстрація ритуальних практик збирання врожаю
– Спільний українсько‑італійський майстер‑клас із традиційного співу
– Виконання жнивних пісень
– Фінальний підсумковий захід та спільна вечеря
27.06 — Від’їзд
Основні події відбуваються з 17:00, решта часу — відпочинок, море, екскурсії, творчість.
Фестиваль — це не просто відпочинок. Це:
– можливість показати свої таланти
– поглибити знання про традиції
– долучитися до міжнародної культурної спільноти
– відчути силу обрядів, що об’єднують покоління
– провести тиждень на узбережжі Адріатики
Для спортсменів можливе включення у місцеві матчі та змагання.
Контакти:
Наталя Неваленна – віце президентка Асоціації “Gioia, +393931892818 etsassociazionegioia@gmail.com
Ольга Вакуліч – координаторка проєкту, +393278462260, o.vakulich@congressouait.com
З усіх питань та для бронювання просимо звертатися у групу (посилання) або ж приватні повідомлення до організаторів (Ольга та Наталя)
До змін в даті святкування Івана Купала (6-7 липня). Актуальні дати 23-24 червня
Свято Івана Купала було одним із найбільш очікуваних свят року як для дітей, так і для молоді. Увечері 7 липня дівчата збиралися у своїх кутках і присілках із квітами, зібраними на полях, щоб плести вінки та співати традиційних літніх пісень.
Хлопці ж мали знайти вербу або великий вербовий гілляк і принести його до річки, якщо вона була поблизу, або на великий просторий луг. Там гілку встромляли в землю так, ніби це було справжнє дерево, що росло на тому місці.
Потім дівчата ставали в коло й починали прикрашати гілки квітами, кропивою та різнокольоровими стрічками, співаючи й танцюючи традиційні пісні. Коли прикрашання завершувалося, дерево ставало важливим об’єктом для хлопців, які намагалися його викрасти або не допустити, щоб його занурили у воду. Між хлопцями та дівчатами виникало своєрідне змагання, сповнене жартів і веселих витівок.
Згодом, коли дівчата підходили до річки, вони пускали свої вінки на воду. За народним повір’ям, напрямок, у якому попливе вінок, вказував, звідки чекати майбутнього нареченого. Якщо вінок затримувався біля берега, це означало, що дівчина залишиться в рідному селі. Якщо ж вінок плив далі, вважалося, що цього року вона ще не вийде заміж.
Іноді особливо сміливі хлопці намагалися одразу виловити вінок своєї коханої. Вони кидалися у воду, діставали вінок і одягали його собі на груди, показуючи таким чином своє бажання одружитися.
Після того як прикрашену вербу також занурювали у воду, хлопці мали її знищити: ламали гілки та топтали їх ногами, демонструючи свою силу й завзяття. Старші люди казали, що якщо віднести шматочки цієї верби на город чи в поле й покласти їх на землю, де ростуть овочі, то врожай буде рясним.
Отже, синкретизм християнських вірувань, пов’язаних зі святом Івана Купала, та давніх язичницьких традицій зберігся до наших днів. Ці звичаї допомагають зрозуміти важливі аспекти народної культури: зв’язок людини з природою, кульмінацію річного циклу та особливу роль молоді як носія майбутнього.
Це зразок традиції записаний в 2012-2017 роки в Рівненського та Млинівському районах Рівненської області – фольклористом- Вакуліч Ольгою
La festa di San Giovanni era una delle ricorrenze più attese dell’anno, sia dai bambini sia dai giovani. La sera del 7 luglio le ragazze si riunivano nelle proprie contrade con i fiori raccolti nei campi per preparare coroncine e cantare i canti tradizionali del periodo estivo.
I ragazzi, invece, dovevano procurarsi una pianta o un grande ramo di salice e portarlo vicino a un fiume, se presente, oppure in un prato ampio e spazioso. Il ramo veniva piantato nel terreno come se fosse un albero cresciuto lì.
Successivamente, le ragazze si disponevano in cerchio e iniziavano a decorare i rami con mazzetti di fiori, ortiche e nastri colorati, cantando e ballando secondo la tradizione. Una volta completata la decorazione, la pianta diventava un oggetto molto importante per i ragazzi, che cercavano di rubarla o di impedire che venisse immersa nell’acqua. Tra i due sessi si instaurava così una sorta di competizione fatta di scherzi e burle.
Quando finalmente potevano avvicinarsi al fiume, le ragazze gettavano nell’acqua le proprie coroncine. Secondo una credenza popolare, la direzione in cui galleggiava la coroncina indicava da dove sarebbe arrivato il futuro sposo. Se la coroncina si fermava vicino alla riva, significava che la ragazza sarebbe rimasta nel paese; se invece continuava a galleggiare lontano, voleva dire che quell’anno non si sarebbe ancora sposata.
Talvolta alcuni ragazzi particolarmente coraggiosi cercavano di recuperare subito dall’acqua la coroncina della ragazza amata. Si tuffavano nel fiume, la raccoglievano e la indossavano sul petto come segno del loro desiderio di sposarsi.
Dopo aver immerso nell’acqua anche il salice decorato, i ragazzi dovevano distruggerlo: lo spezzavano e lo calpestavano per dimostrare la propria forza e il proprio coraggio. Le nonne raccontavano che portare in campagna alcuni pezzi di quella pianta e spargerli nei campi coltivati avrebbe garantito un raccolto abbondante.
In sintesi, il sincretismo tra le credenze cristiane legate a San Giovanni Battista e le antiche tradizioni pagane è giunto fino ai nostri giorni. Queste usanze ci aiutano a comprendere aspetti importanti della cultura popolare, come il legame con i cicli della natura, il momento culminante dell’anno agricolo e il ruolo dei giovani come portatori del futuro.
Il materiale è stato registrato nelle arie della regione Rivne in Ucraina negli anni 2012-2017 dalla ricercatrice Olha Vakulich
🌿✨
Разом з Асоціаціями Gioia, Un Ponte di Colore та Департаментом культури Національного Конгресу українських асоціацій в Італії презентуємо конкурс малюнків до свята Івана Купала, в якому приймають участь українці з України, Грузії, Румунії, Німеччини та Італії!
Полотно переносить глядача у мить народження нового дня — на світанок Івана Купала, коли природа завмирає в очікуванні дива, а давні традиції поєднують людину із землею, пам’яттю та надією.
У центрі композиції три юні дівчини у білих шатах ведуть купальський хоровод — символ життя, єдності та безперервності українських традицій. Їхні образи сповнені світла, чистоти та віри у майбутнє. Проте навколо них проступають інші, майже невагомі постаті. Вони нагадують тіні ранкового серпанку, але водночас уособлюють невинні дитячі душі, чиє життя було обірване війною. Це пам’ять про тих, хто вже ніколи не зустріне свій світанок, не сплете купальського вінка і не стане у святковий хоровод.
Земля під ногами дівчат укрита багряними відтінками, що перегукуються з кольором польових маків. Однак ці червоні акценти мають глибший зміст: вони символізують біль і жертви, які прийняла на себе українська земля. Втомлена війною, вона зберігає пам’ять про кожне втрачене життя, але попри все продовжує народжувати красу, світло і надію.
Картина поєднує давній обряд Івана Купала із сучасною реальністю України. Війна змінила спосіб, у який ми переживаємо свята: сьогодні навіть найсвітліші традиції нерозривно переплетені з пам’яттю, молитвою та особливою цінністю людського життя. Проте вона не здатна знищити саму сутність традиції — її здатність об’єднувати покоління, берегти пам’ять і дарувати надію.
Це розповідь про життя, яке сильніше за темряву, про пам’ять, що не згасає, і про віру в те, що після найтривалішої ночі неодмінно настане світанок.
Техніка виконання, матеріали:
Матеріали: полотно, акрил, олія, гіпс.
У своїй роботі я хотіла передати красу та магію свята Івана Купала. Центральним образом композиції став купальський вінок — один із найвідоміших символів свята, що уособлює життя, гармонію, красу, надію та безперервність традицій. Світла зірка в центрі символізує сонце, життєву енергію та внутрішнє світло людини.
Натхненням для створення роботи стали українські народні традиції плетіння вінків, шанування природи, купальські обряди та віра в силу добра, любові й духовного зв’язку між поколіннями.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: декоративний живопис, змішана техніка.
Матеріали: акварельний папір, акварельні фарби, олійна пастель.
Я хотіла показати, як дівчата та хлопці святкують Івана Купала і пускають вінки на воду та перестрибують через багаття. Мене надихнула атмосфера цього свята , коли вечір та горить великий вогонь і всі збираються разом.
Техніка виконання, матеріали:
Фарби акварель, простий олівець, папір.
У своїй роботі я описала одну з найвідоміших традицій свята Івана Купала — пускання вінка на воду як символ надії, чистоти та мрій про щасливу долю. Квітковий вінок, сплетений із польових квітів, уособлює красу природи, молодість і нерозривний зв’язок людини з рідною землею. Свічка на вінку є символом світла, кохання та життєвого шляху, який людина шукає серед хвиль долі. Натхненням для роботи стали українські народні звичаї, шанування природи та віра в магічну силу купальської ночі.
Техніка виконання, матеріали:
Робота виконана в техніці декоративного живопису гуашевими фарбами на папері. За допомогою кольору та стилізованих рослинних елементів створено образ купальського вінка на воді, передавши атмосферу українського народного свята Івана Купала.
У своїй роботі я хотіла передати красу українських традицій та любов до рідної культури. Натхненням для мене стало свято Івана Купала, яке символізує єднання людини з природою, чистоту, надію та добро. Через образ української дівчини, квітів і народних символів я прагнула показати багатство українських звичаїв, їхню красу та важливість збереження для майбутніх поколінь.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: малюнок виконано маркерами та фломастерами у декоративному стилі.
Матеріали: папір, спиртові маркери.
Загадковість купальської ночі та магія цвіту папороті надихнула на створення пейзажу. Цвіт папороті і магія ночі безсилі перед сонцем, але краса природи нездоланна.
Техніка виконання, матеріали:
Акрил.
Натхненням для створення картини став щорічний етнозахід «Купало в зелені буяло», який щорічно проводиться у нашій Білокриницькій громаді.
У своїй роботі я прагнула передати атмосферу свята Івана Купала як єднання людини з природою, радості, молодості та віри в силу традицій. Центральними образами є дівчина та жінка у святковому народному вбранні, які танцюють біля води. Цей танок безпосередньо асоціюється з обрядовою культурою свята Івана Купала, де танець, спів та колективні дійства були важливими складовими святкувань. Купальські обряди, пов’язані з водою, квітами та дівочою вродою. Саме тому героїні зображені на березі водойми — одного з головних символів свята, що уособлює очищення, оновлення та джерело життя. Саме біля річок та озер відбуваються купальські гуляння.
Особливу увагу я приділила елементу одягу – хустці. Хустка була невід’ємним елементом святкового вбрання, підкреслювала вроду та статус дівчини або молодої жінки, а також слугувала потужним захистом від хвороб і злих духів. Хустка, що прикрашена квітковими мотивами символізує розквіт природи і життєву силу літа. У цьому танці хустка стає продовженням руху людини, створюючи образ легкості, польоту та нагадує коливання води й вітру.
У купальських обрядах брали участь не лише молоді дівчата, а й заміжні жінки, матері та старші члени громади. Вони співали обрядових пісень, водили хороводи, готували святкові частування, збирали цілющі трави та передавали молодшому поколінню знання про традиції й народні звичаї.
Саме тому на картині зображені дівчина та жінка. Саме від матері до доньки, від старшого покоління до молодшого через танець передається народна культура.
Для мене ця картина є не лише зображенням окремого свята, а й символом збереження культурної спадщини, зв’язку поколінь та поваги до традицій, які продовжують об’єднувати людей і сьогодні.
Динамічні пози жінок створюють відчуття єдності людей. Це перегукується з основною ідеєю проєкту — показати, як через спільні обряди, свята та традиції формувалася згуртованість людей і передавалася культурна пам’ять поколінь.
Ідея картини напряму пов’язана з концепцією проєкту «Від Куста до жнив: сезонні обряди між Україною та Італією». Центральним художнім образом стали хустки, які поєднують у собі як символіку української обрядової культури, так і ідею міжкультурного діалогу.
З одного боку, якщо розглядати обидві хустки разом, то біла з червоними квітами символізує жіночу енергію, любов, красу та продовження роду, а блакитна з жовтими квітами — життєдайну єдність води й сонця, що посідають особливе місце в купальській обрядовості. У поєднанні вони уособлюють гармонію людини, природи та традиції — одну з ключових ідей свята Івана Купала.
З іншого боку, кольорова гама хусток містить делікатний натяк на національні барви України та Італії. Цей мотив не є буквальним зображенням державних символів, а радше художнім способом підкреслити культурний зв’язок між двома народами. Картина стає символом діалогу культур, у якому кожна сторона зберігає власну ідентичність, але водночас знаходить спільні цінності у шануванні природи, родинних традицій, громадської єдності та повазі до культурної спадщини.
Об’єднані спільним танцем постаті жінок можуть сприйматися як метафора України та Італії — двох народів, яких поєднує прагнення зберігати й передавати наступним поколінням свої звичаї, обряди та духовні надбання.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: акриловий живопис.
Матеріали: виконаний пензлем на полотні на підрамнику, лакове покриття.
Ця картина ніжний шепіт купальської ночі, перенесений на полотно. Вона народжена з магії свята, з мрій про кохання та чудесних традицій, що поєднують нас із природою. Коли я створював цю роботу, думав про ворожіння на вінках, про чарівну квітку папороті та про глибоке відчуття єднання. Пара граційних лелек, що схилили голови один до одного, стали для мене головним символом. Вони — втілення вірності, ніжності та зародження нової родини, що так гармонійно перегукується з ідеями Купала про плодючість і любов. Барвисте, немов казкове небо з його рожевими та помаранчевими відтінками, створює містичний, і водночас неймовірно лагідний настрій. А чисте дзеркало води, що відбиває цю красу, символізує надію та оновлення. Ця картина — не просто пейзаж, а моя особиста молитва про кохання та диво, яке ми шукаємо в житті.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: олійний живопис.
Матеріали: полотно.
Ця робота фіксує мить, коли тіло стає духом, а земля торкається неба. У центрі полотна юнак у традиційній вишиванці кидає виклик гравітації у визвольному стрибку над монументальним багаттям. Це прадавній обряд Івана Купала: акт мужності, що спалює минуле, аби очистити душу. Вібруюче тепло полум’я, виведене енергійними та пристрасними мазками, контрастує з прохолодною безтурботністю річки на задньому плані, де пливе квітковий вінок — мовчазний бережець бажань та доль. Робота, що прославляє одвічний тріумф молодості, світла та нерозривного зв’язку між людиною й природою.
Quest’opera cattura l’istante in cui il corpo si fa spirito e la terra tocca il cielo. Al centro della tela, un giovane uomo vestito con la tradizionale camicia ricamata (vyshyvanka) sfida la gravità in un salto liberatorio sopra un falò monumentale. È il rito ancestrale di Ivan Kupala: un atto di coraggio che brucia il passato per purificare l’anima. Il calore vibrante delle fiamme, dipinto con pennellate energiche e passionali, contrasta con la fresca serenità del fiume sullo sfondo, dove galleggia una ghirlanda di fiori (vinok), custode silenziosa di desideri e destini. Un’opera che celebra l’eterno trionfo della giovinezza, della luce e del legame indissolubile tra uomo e natura.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: олійний живопис.
Матеріали: олійні фарби, полотно.
Цією роботою я хотіла передати особливу магію та таємничість купальської ночі. Мене надихнула найромантичніша традиція свята — пускання вінків на воду.
Головна ідея малюнка — це поєднання людини з природою та надія на краще майбутнє. Дівчина у вишиванці символізує красу та чистоту, а яскравий вінок із запаленою свічкою — це символ дівочих мрій, тепла та життєвої сили, які вона довіряє річці у цю чарівну ніч.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: змішана техніка (акварельний живопис з графічним промальовуванням деталей).
Матеріали: папір, акварель, гуаш (для яскравих акцентів), тонка гелева ручка для контурів.
У своїй роботі я хотіла передати чарівну атмосферу свята Івана Купала, тепло купальського вогнища, загадковість літньої ночі та віру в дива і народні традиції.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: живопис.
Матеріали: акрилові фарби, папір для живопису.
У своїй роботі я передаю атмосферу таємничої купальської ночі, сповненої мрій і надій. Образ дівчини символізує очікування долі та кохання, а вінок традицію ворожіння на Івана Купала. Місяць, вода і ніч підкреслюють магічність свята, а місток уособлює шлях між реальністю і мріями. Це робота про віру в диво, чистоту почуттів і зв’язок людини з природою.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: живопис.
Матеріали: гуаш.
Ця ілюстрація присвячена магічній ночі Івана Купала — святу, в якому переплітаються давні традиції, краса природи та віра в силу кохання.
На тихому озері, освітленому останнім промінням сонця та мерехтінням свічок, дівчина у квітковому вінку задумливо спостерігає за човном, що повільно віддаляється. Вінки, пущені на воду, символізують надію, долю та щирі почуття, а вогонь і вода — два головні елементи купальської ночі — уособлюють очищення, єдність і початок нового.
Композиція передає атмосферу спокою, легкої меланхолії та очікування дива. Гори, вечірнє небо й віддзеркалення світла на воді створюють простір, де легенди оживають, а кожен вогник нагадує про мрії, що пливуть назустріч своїй долі.
Ілюстрація є спробою передати не лише красу українських традицій, а й емоції, які вони несуть крізь покоління: віру, надію, кохання та нерозривний зв’язок людини з природою.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: графічний планшет, графічна програма – Procreate.
У цій акварелі оживає магія Івана Купала — ніч, коли природа дихає теплом, а світ наповнюється тихим дивом. Українська дівчина, вбрана у традиційний стрій із вишитими орнаментами та квітчастою хусткою, сидить біля води, занурена у спокій і власні думки. Її постать випромінює вроду, ніжність і ту особливу чарівність, яку несуть у собі українські жінки — силу, м’якість і глибоку внутрішню світлість.
М’які акварельні переходи, тепле сонячне сяйво й тиха зелень довкола створюють атмосферу гармонії та оберегового спокою. Це момент, коли дівчина ніби слухає голос води й природи, а світ відкривається її очима — чистими, щирими й наповненими красою.
Техніка виконання, матеріали:
Цифрова акварель.
У своїй роботі я хотіла передати чарівну атмосферу ночі на свято Івана Купала — одну з наймістичніших і найдавніших українських традицій. Центральним образом я обрала дівчину, яка шукає квітку папороті — символ щастя, удачі, здійснення мрій і пізнання таємниць. Нічний ліс, місяць і зорі підкреслюють загадковість цієї особливої ночі. Натхненням для мене стали українські народні традиції, віра в дива, єдність людини з природою та краса нашої культурної спадщини.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: графіка (олівцевий рисунок).
Матеріали: папір, простий (графітний) олівець.
Магія ,що відкривається в купальські ночі,традиції та магічні вірування стародавніх українців.
Техніка виконання, матеріали:
Акварель.
Передала український фольклор.
Техніка виконання, матеріали:
Фарби акварель, А4 папір.
Передала українську культуру.
Техніка виконання, матеріали:
Акрилови маркери, фарби, фломастери, ручка.
Ця робота народилася з поєднання ніжності весни та магії літньої купальської ночі. Акварельні фарби створили легкий, прозорий світ, де кольори ніби розквітають разом із природою, а олівці додали тонкі лінії та живі деталі.
У центрі зображена дівчина-Веснянка — образ оновлення, краси й гармонії. Її довге волосся переплітається із зеленими пагонами, мов сама природа обіймає її та дарує силу. Квіти навколо неї нагадують купальські вінки, а яскраві пелюстки символізують радість, тепло й очікування дива.
Це маленька історія про зустріч весни з чарами Івана Купала — про час, коли земля прокидається, квіти шепочуть легенди, а людське серце вірить у красу та здійснення мрій.
Техніка виконання, матеріали:
Акварельні фарби з додатковим доповненням кольоровими олівцями.
У своїй роботі я хотів передати красу української природи та образ Берегині – символу жіночності, родинного затишку й захисту. Натхненням стали купальські традиції вшанування сонця, квітів і сили природи. Соняшники та рослинні орнаменти символізують достаток, життя і гармонію.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: декоративний малюнок.
Матеріали: папір, акварельні краски.
У цій роботі я зобразив єдність людини й природи, яка є важливою ідеєю свята Івана Купала. Квіти символізують красу та розквіт, птахи – щастя, любов і добрі звістки, а образ дівчини нагадує про купальські обряди, пов’язані з вінками в навколишнім світом.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: декоративна композиція.
Матеріали: папір, кольорові олівці.
Передати різнобарвність та красу вінку, як одного з головних символів свята Івана Купала, оскільки вінок – це не просто прикраса, а глибокий символ жіночності, долі, любові та зв’язку з природою українців.
Техніка виконання, матеріали:
Акварельний малюнок із використанням легкого пластеліну та страз.
У цьому малюнку — вся душа купальської ночі: магія вогню, віра в дива та дівочий вінок, пущений на щасливу долю. Це про красу наших рідних традицій. Натхненням для цієї роботи стали спогади про атмосферу легендарного Міжнародного фестивалю народної творчості «Купальські зорі», яким славиться моє рідне місто – Гола Пристань.Цей фестиваль, який щорічно збирав тисячі людей на березі Конки, яскраво демонстрував повагу до вірувань та звичаїв українського народу. Саме це відчуття гордості за свої традиції, збереження автентичності та неповторної краси таврійського краю я намагалася передати своєю робота.
Техніка виконання, матеріали:
Графітовий олівець, кулькова ручка.
У своїй роботі я хотіла передати атмосферу кохання, ніжності та гармонії з природою, які є важливими символами свята Івана Купала. Натхненням стали народні традиції, пов’язані з пошуком щастя та справжніх почуттів. Зелені рослини символізують красу природи, життя й оновлення, а образи хлопця та дівчини — щире кохання та єдність.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: живопис.
Матеріали: акварель.
Традиція ,та обряди ворожіння на віночка.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: графіка.
Матеріали: кольорові олівці.
Традицію плетіння вінків на Івана Купала.
Техніка виконання, матеріали:
Акварель.
Вірування українців про духи природи та потойбічні сили які набувають сили Купальської ночі.
Техніка виконання, матеріали:
Акварель.
Традиція пошуку цвіту папороті ,за віруваннями той хто його згайде отримає магічні сили.
Техніка виконання, матеріали:
Кольорові олівці.
У купальську ніч зорі вважаються провідниками вищих сил. За давніми повір’ями, їхня магія здатна передбачити майбутнє та відкрити таємниці долі.
Техніка виконання, матеріали:
Гуаш.
У своїй роботі я хотіла передати красу та загадкову атмосферу свята Івана Купала. Натхненням для мене стали традиція пускати вінок на воду, віра в дива та зв’язок людини з природою. Через образ дівчини біля річки я показала мрії та надію купальської ночі.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: акриловий живопис.
Матеріали: акрилові фарби та полотно.
Я з Мелітополя, поряд знаходиться історична памʼятка Камʼяна могила. Кожного року там проводили свято Івана Купала. Для мене малювання, як терапія , а свято Купали , як тепла згадка про дім❤️
Техніка виконання, матеріали:
Олівець.
Магія свята Івана Купала.
Техніка виконання, матеріали:
Олівці, фломастери. Рисунок.
Робота передає атмосферу єдиної Купальської ночі в році, коли межа між реальним та містичним стає тонкою. Глядач має відчути, що за межами малюнка, у темряві лісу, квітне папороть, а вода зараз має цілющу, магічну силу.
Техніка виконання, матеріали:
Живопис гуашшю.
Підтримання традицій нашої спадщини.
Техніка виконання, матеріали:
Техніка виконання: змішана техніка.
Матеріали: олівці, ручка, фломастери.
