Арт-проєкт “Будь ласка, звільніть пташок!”

Facebook
WhatsApp

Ініціатор проекту: Центр громадянських свобод
Кураторка проекту: Катя Сита

Тисячі цивільних російські військові викрали з території України!!! Їх утримуть у підвалах, за ґратами буцегарень, колоніях, багато з них знаходяться там як люди невидимки, багатьох вже засудили за шпигунство, екстремізм та тероризм. Вироки жахливі від 10 до 20 років!!! З невинних людей знущаються фізично та морально. Їх катують електрострумом, ламають руки, ноги, ребра, вибивають зуби. Їх запевняють, що Україна про них забула і що вони нікому не потрібні. Але це не так! І виставка “Будь ласка, звільніть пташок!” – доказ того, що родини цивільних полонених, разом з правозахисними організаціями, митцями роблять все, щоб кожний українець повернувся до дому.

Героями артпроекту «Будь ласка, звільніть пташок!» є шестеро в’язнів сумління: Валентин Вигівський, Ірина Данилович, Сергій Цигіпа, Наріман Джелялов, Різа Ізетов та Ірина Горобцова.
Проект розкриває всю драму полонених через образи пташок, що перебувають в неволі й можуть загинути без нашої свідомої підтримки. Роботи представленні в найсучаснішому виді мистецтва – колаж, і в трьох різних видах: аналоговий, діджитал та анімація. У якості птахів використані силуети соколів та голубів. Сокіл — один із символів свободи Україні, її незламності, а голуб – символ невинності, чистоти й миролюбності.

Сюжет діджитал-плакатів концентрований на тортурах, щоб донести такими візуальними образами всю жорстокість дій російської влади. Аналогові колажі занурюють глядача у стан, коли він розуміє, чим може закінчитися байдужість. 

Один колаж – це наче прірва залита кров’ю жертв, над якою повисли птахи.

 Інший має зовсім інший посил: він легкий, аж наче райський – це те відчуття, до якого прагнуть полонені, мріючи зараз про це у тортурах.

Анімація розповідає про те, з чим доводиться зіштовхуватися ув’язненим. Руки, які з’являються нізвідки — анонімні та могутні, то руки катів. Що наносять тілесні удари (розбитий ніс) та психологічні (поява міміки-крику). І зрештою ці катування переходять усяку межу — символом цього стає мотузка, що спалахує вогнем і клітка валиться у прірву. В останній частині ми бачимо так само анонімну руку, що тримає ключ і відчиняє ворота — звідки вилітає пташка без обличчя, але яка сиділа у клітці. Усі полонені мають бути звільнені — головний сенс цього кадру.
Це серія робіт спрямована для підтримки проекту «Звільнити без умов і обмінів!». Мета цього проекту – привернути увагу до проблеми цивільних громадян, яких РФ незаконно позбавила особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України.

ВИСТАВКА ДИТЯЧИХ МАЛЮНКІВ

«Малюю. Люблю. Вірю» (Disegno. Amo. Credo).

64 малюнки — 64 історії віри, любові й надії.

Ця виставка — більше ,ніж просто дитячі малюнки. Це 64 голоси, 64 маленьких серця, що б’ються в унісон із серцями тих, кого вони чекають.
Малюнки створені дітьми українських захисників, які перебувають у російському полоні.
Це не просто фарби й олівці — це слова любові й молитви, сказані мовою кольору.

Як народилась ця виставка?

З болю, що став світлом.
З надії, що сильніша за розпач.
З щирого дитячого бажання обійняти свого тата й сказати:
«Я чекаю на тебе. Все буде добре.»

Група «Підтримка українських військовополонених» Департаменту стратегічних комунікацій Національного Конгресу українських асоціацій Італії (керівник Цепла Ліна) разом з ініціативною групою «Буревій» (1-ша Президентська НГУ та Свердловська в/ч 38 (координатор Анастасія Добрієва,м.Одеса) ініціювали цю експозицію, аби світ почув голос дітей.

Дитячі малюнки, подаровані Святішому Отцеві Папі Левові 16 глибоко зворушили кожного, хто їх бачив. Так з’явилася ідея створити пересувну виставку, яка подорожуватиме містами Італії й розповідатиме історії віри, любові та незламності.

Мета виставки

Підтримати українських військовополонених через силу дитячого мистецтва Донести до світової спільноти правду про незламну віру українського народу
Показати обличчя війни — не страхом, а дитячою любов’ю й надією.

Це більше ніж виставка

Це — молитва, намальована маленькими руками.
Це — промінь світла, що долає темряву війни.
Це — нагадування всім дорослим:
Діти не малюють війну. Вони малюють перемогу. 

Запрошуємо всіх небайдужих приєднатися!

Контакти:
Емейл:poloneni.congres@gmail.com

Телефон:+393392006196-Цепла Ліна

Нехай ці малюнки подорожують далі, несучи віру й любов, що рятує світ.