Національний Конгрес українських асоціацій Італії

Натхненням для створення картини став щорічний етнозахід «Купало в зелені буяло», який щорічно проводиться у нашій Білокриницькій громаді.
У своїй роботі я прагнула передати атмосферу свята Івана Купала як єднання людини з природою, радості, молодості та віри в силу традицій. Центральними образами є дівчина та жінка у святковому народному вбранні, які танцюють біля води. Цей танок безпосередньо асоціюється з обрядовою культурою свята Івана Купала, де танець, спів та колективні дійства були важливими складовими святкувань. Купальські обряди, пов’язані з водою, квітами та дівочою вродою. Саме тому героїні зображені на березі водойми — одного з головних символів свята, що уособлює очищення, оновлення та джерело життя. Саме біля річок та озер відбуваються купальські гуляння.
Особливу увагу я приділила елементу одягу – хустці. Хустка була невід’ємним елементом святкового вбрання, підкреслювала вроду та статус дівчини або молодої жінки, а також слугувала потужним захистом від хвороб і злих духів. Хустка, що прикрашена квітковими мотивами символізує розквіт природи і життєву силу літа. У цьому танці хустка стає продовженням руху людини, створюючи образ легкості, польоту та нагадує коливання води й вітру.
У купальських обрядах брали участь не лише молоді дівчата, а й заміжні жінки, матері та старші члени громади. Вони співали обрядових пісень, водили хороводи, готували святкові частування, збирали цілющі трави та передавали молодшому поколінню знання про традиції й народні звичаї.
Саме тому на картині зображені дівчина та жінка. Саме від матері до доньки, від старшого покоління до молодшого через танець передається народна культура.
Для мене ця картина є не лише зображенням окремого свята, а й символом збереження культурної спадщини, зв’язку поколінь та поваги до традицій, які продовжують об’єднувати людей і сьогодні.
Динамічні пози жінок створюють відчуття єдності людей. Це перегукується з основною ідеєю проєкту — показати, як через спільні обряди, свята та традиції формувалася згуртованість людей і передавалася культурна пам’ять поколінь.
Ідея картини напряму пов’язана з концепцією проєкту «Від Куста до жнив: сезонні обряди між Україною та Італією». Центральним художнім образом стали хустки, які поєднують у собі як символіку української обрядової культури, так і ідею міжкультурного діалогу.
З одного боку, якщо розглядати обидві хустки разом, то біла з червоними квітами символізує жіночу енергію, любов, красу та продовження роду, а блакитна з жовтими квітами — життєдайну єдність води й сонця, що посідають особливе місце в купальській обрядовості. У поєднанні вони уособлюють гармонію людини, природи та традиції — одну з ключових ідей свята Івана Купала.
З іншого боку, кольорова гама хусток містить делікатний натяк на національні барви України та Італії. Цей мотив не є буквальним зображенням державних символів, а радше художнім способом підкреслити культурний зв’язок між двома народами. Картина стає символом діалогу культур, у якому кожна сторона зберігає власну ідентичність, але водночас знаходить спільні цінності у шануванні природи, родинних традицій, громадської єдності та повазі до культурної спадщини.
Об’єднані спільним танцем постаті жінок можуть сприйматися як метафора України та Італії — двох народів, яких поєднує прагнення зберігати й передавати наступним поколінням свої звичаї, обряди та духовні надбання.

Техніка виконання, матеріали:

Техніка виконання: акриловий живопис.

Матеріали: виконаний пензлем на полотні на підрамнику, лакове покриття.