Життя — це дар, який розкривається лише в теперішньому моменті. Не варто застрягати в минулому чи хвилюватися про майбутнє. Усі можливості та радості життя знаходяться саме тут і зараз.

Мейстер Екхарт казав: “Тільки той, хто здатний перебувати в теперішньому моменті, може почути голос Бога.” Ця думка відображає те, що тільки через внутрішній спокій та усвідомленість людина може відчути контакт із Божественним, інтуїцією.

А ось меланхолія та депресія часто пов’язані з постійним перебуванням у минулому або майбутньому, а не в теперішньому моменті. Це одна з причин, чому такі стани супроводжуються відчуттям тривоги, занепокоєння та безвиході.

 Хочу звернути увагу, що люди часто називають свою меланхолію депресією, і тут спрацьовує принцип: “Як корабель назвеш, так він і попливе”. Навішавши на себе ярлик, вони підсвідомо поглиблюють свій стан, який міг бути легше. Слова мають силу формувати нашу реальність, тож важливо вибирати їх з усвідомленістю. 

Меланхолія та депресія — зв’язок із минулим

Меланхолія й депресія часто виникають через фіксацію на минулому — жаль, втрати, невдачі. У таких станах людина занурюється в нескінченні роздуми про те, що вже неможливо змінити. Це породжує почуття безпорадності, адже минуле не піддається нашому контролю.

Тривога та майбутнє

Тривога, навпаки, пов’язана з надмірною фіксацією на майбутньому. Людина хвилюється про те, що може статися: можливі невдачі, страх перед невідомістю або небезпеками. Це породжує постійне внутрішнє напруження та стрес.

Такі стани можуть призвести до когнітивного перевантаження, коли мозок постійно намагається передбачити потенційні загрози та підготуватися до них. Це заважає людині зосередитися на реальності і заважає сприймати теперішнє таким, яким воно є.

Постійне перебування поза теперішнім моментом

Коли людина постійно застрягає в минулому чи майбутньому, вона втрачає зв’язок із реальністю. Життя починає здаватися чимось невловимим, людина лише “існує”, але не присутня у власному житті. Це призводить до емоційного та фізичного виснаження.

Будда та інші духовні вчителі підкреслювали, що щастя і внутрішній спокій можливі тільки в теперішньому моменті. Постійне перебування “поза” моментом є джерелом страждань.

Перебуваючи в теперішньому моменті, ми звільняємося від тягаря минулого та страху перед майбутнім. Це дає нам можливість:

• Знизити рівень стресу та тривоги.
• Відновити емоційну рівновагу.
• Покращити концентрацію та якість життя.
• Створити кращі стосунки із собою та оточуючими.

Це не означає, що потрібно ігнорувати минуле чи майбутнє, але важливо усвідомлено обирати, де зосередити свою увагу. В теперішньому моменті ми можемо знайти внутрішній спокій і справжнє розуміння себе.

Практика перебування в теперішньому допомагає нам вийти за межі шаблонів і автоматизмів розуму, відкрити нове розуміння і усвідомити, що все необхідне для повноцінного життя вже доступне тут і зараз. Практика усвідомлення теперішнього моменту допомагає вийти з потоку звичних думок і стати більш свідомим та присутнім «тут і зараз». Ось кілька технік, які допоможуть у розвитку цієї здатності:

1. Усвідомлене дихання

Дихання завжди відбувається в теперішньому моменті, тому воно стає природною точкою опори в практиці усвідомленості.

• Зробіть глибокий вдих, відчуваючи, як повітря входить у легені.
• Відчуйте паузу між вдихом і видихом, а потім видихніть, відпускаючи напругу.
• Щоразу, коли ваш розум відволікається, м’яко повертайтеся до спостереження за диханням.

2. Усвідомлення тіла

Занурення у відчуття свого тіла допомагає відійти від думок і повернути увагу до теперішнього моменту. Це також називають «скануванням тіла».

• Повільно проведіть увагою по всьому тілу, починаючи з пальців ніг і закінчуючи верхівкою голови.
• Відчуйте тепло, холод, легке поколювання чи напругу в різних частинах тіла.
• Дозвольте собі бути в цих відчуттях, не оцінюючи та не аналізуючи їх.

3. Увага до фізичних відчуттів

Спробуйте використовувати фізичні відчуття як спосіб повернення в теперішній момент. Наприклад, відчуття того, як ступні торкаються землі, або як руки торкаються предметів.

• Коли ви йдете, зосередьтеся на кожному кроці, відчуваючи, як ноги торкаються землі.
• Якщо ви тримаєте щось у руках, усвідомте текстуру і вагу цього предмета.
• Ці дії допомагають вийти за межі думок і глибше відчути «зараз».

Ці прості, але ефективні практики допоможуть вам розвинути усвідомлення теперішнього моменту, зменшити тривожність та знайти внутрішній спокій.

У своїй книзі «Проблема болю» Клайв Стейплз Льюїс пише: 

“Бог шепоче нам в наших задоволеннях, говорить у нашій совісті, але кричить у наших стражданнях: це Його мегафон, щоб пробудити глухий світ.”

Ця цитата відображає те, як важливо бути чутливим до різних сигналів, які посилає нам життя. Почути голос Бога або свою інтуїцію, ми можемо тільки тоді, коли перебуваємо в моменті “тут і зараз”. Через осмислене проживання теперішнього ми можемо налаштуватися на внутрішню тишу і ясність, де розкривається голос Божественного.