Наталія Арнаут створює пісочну анімацію, щоб привернути увагу країн ЄС до депортації українських дітей

Наталія Арнаут — 38-річна художниця із Запоріжжя, яка вже понад 12 років творить пісочну анімацію. Вона називає це мистецтвом однієї миті, хоча для одного короткого відео іде понад 40 годин роботи. В 2012 році вона заснувала Dream Sky Studio, де створює пісочні історії для дітей, дорослих, закоханих, благодійних проєктів та міжнародних ініціатив. “Для мене це спосіб говорити про те, про що мовчать слова: це відео про надію, пам’ять, любов і мрію”, – пояснює Наталя.

Цього листопада жінка присвятила тиждень роботи ночами (бо в Запоріжжі після російських обстрілів не було світла в інший час) і створила пісочну анімацію, щоб закликати до захисту й повернення депортованих українських дітей. Відео було демонстроване 19 листопада в офісі Європарламенту в Римі до події Всесвітнього дня захисту дітей, організованої Національним конгресом українських асоціацій Італії. А 18 грудня її відео пісочної анімації знову працюватиме для підтримки українських дітей на саміті “Захист дітей України: дипломатія, право, справедливість”, що відбудеться у офісі Європейського соціально-економічного комітету (EESC) у Брюсселі.

Наталія створює соціальні відеоролики, музичні кліпи для українських та італійських виконавців, дитячі казки та анімації; історії кохання та життя родин. А також живі виступи — з симфонічними оркестрами, музикантами, під час відкриття закладів, на дні міста у різних регіонах України.

Коли Наталя починала, не існувало обладнання, інструкцій, прикладів для пісочної анімації. Технічну частину студії взяв на себе її чоловік, Вадим: конструкцію столу, камери, світло, штативи, екрани, звук. Жінка стверджує: він її технік, підтримка і чесний критик, що не боїться сказати правду. Наталія створює сюжет, продумує кожен кадр і малює ескізи. Живий виступ — це довгі години репетицій, поки руки не запам’ятають кожен рух. У піску нема права на помилку: неточний жест — і картинка змінюється. А для відеороликів важливі не швидкі трансформації, а детальність і акуратність кожного кадру. Робота над відео триває до кількох тижнів: пісок любить терпіння і тишу.

“У дитячій студії ми вигадували сюжети, будували лабіринти на піску, створювали ребуси. Діти вміють творити від душі, ця творчість була терапією для них. Але 23 січня 2025 року о четвертій ранку Запоріжжя пережило одну з найважчих російських атак. Ракета пошкодила понад 30 житлових багатоповерхівок і майже повністю знищила Палац культури, у якому багато років працювала дитяча студія пісочної анімації: місце, де діти фантазували, сміялися, малювали. Історії мають силу. Вони можуть підтримати, нагадати про важливе, змусити відчути. Якщо мої роботи хоч на мить торкаються людей — значить, я все роблю правильно”.