Festività

Відповідно до l’art.16 del CCNL (Національного колективного договору) вихідними (святковими) днями вважаються:

1 gennaio

6 gennaio

Lunedì di Pasqua

25 aprile

1 maggio

2 giugno

15 agosto

1 novembre

8 dicembre

25 dicembre

26 dicembre

Santo Patrono (день святого покровителя міста/села, де Ви працюєте)

Домашня робітниця має право на повний відпочинок і оплату праці в ці дні. 

Святкові дні оплачуються незалежно від того, чи було заплановано виконання робіт у ці дні чи ні.

Festività при погодинному контракті

Як встановлено CCNL, для погодинних працівників святковий день оплачується у розмірі 1/6 робочого часу на тиждень.

Розглянемо приклад розрахунку відпустки для погодинних домробітниць

Припустімо, що домробітниця працює 20 годин на тиждень з погодинною оплатою 7,00 євро/год.

Зарплата такої домашньої робітниці на державне свято становитиме:

23,33 євро, виходячи з наступного розрахунку: (20 ÷ 6) × 7,00.

Festività  при контракті зі спільним проживанням (місячна оплата)

При спільному проживанні (convivente) святковий вихідний день оплачується в повному обсязі.  Якщо святковий день припадає на неділю, він розраховується як 1/26 загальної місячної зарплати.  Заробітна плата також повинна включати проживання та харчування.

Розглянемо приклад розрахунку святкового вихідного для опікуна (badante), який  проживає з роботодавцем (рівень працівника – CS, із місячною оплатою 1120,76 євро та доплатою на харчування та проживання 6,47 євро на день).

У святкові вихідні дні (якщо святковий припадає не на неділю) розрахунок проводиться наступним чином: день оплачується в повному обсязі + 6,47 євро (включно з проживанням і харчуванням).

У разі, якщо святковий вихідний день припадає на неділю, розрахунок проводитиметься наступним чином: (1120,76 ÷ 26) + 6,47 = 49,57 євро.

Якщо Ви працюєте у вихідний день чи в неділю

Якщо робота виконується в неділю або під час святкових вихідних, CCNL передбачає право на доплату на додаток до звичайної зарплати. Зокрема, CCNL встановлює 60 % надбавку до посадового окладу.

Розглянемо практичний приклад із нянею, яка отримує погодинну оплату 8 євро/год.  Припустимо, ця особа працює 10 годин на тиждень і працювала 3 години у святковий день.

Розрахунок оплати у вихідні дні структурований таким чином: погодинна заробітна плата збільшується на 60 % (отже, становить: 8 євро × 1,60, що еквівалентно 12,80 євро за годину). 

Таким чином, за 3 години, відпрацьовані у святковий день, няня заробить: 12,80 євро × 3год. = 38,40 євро.

Окрім цього, важливо також враховувати звичайну винагороду за державні свята, яка розраховується як: (10 годин ÷ 6) × 8 євро = 13,33 євро.

Таким чином, додавши все це, загальна оплата за державні свята становитиме 51,73 євро, що включає: надбавку до святкового дня та звичайну оплату за вихідний день.

Отже, бачимо, що свято може бути днем ​​відпочинку, робочим днем ​​або збігатися з неділею.  Кожен сценарій потребує спеціального розрахунку заробітної плати.

Ferie e Permessi

Італійська Конституція визнає незаперечне право найманих працівників на оплачувану відпустку упродовж року, тобто вільний від роботи період для відновлення психічних та фізичних сил.

Згідно із законом, працівник не має права відмовлятися від відпустки; контракти, які передбачають таку можливість, вважаються нечинними, окрім виняткових умов роботи організації.

Період надання відпочинку визначає роботодавець, врахувавши потреби організації та працівника, і завчасно повідомляє про нього працівника.

Мінімальна тривалість річної відпустки – чотири тижні. Протягом першого року роботи можна використати два тижні відпустки, а залишок – протягом наступних 18 місяців. Порушення правил передбачає штраф у розмірі від 130 євро до 780 євро за кожного працівника.

Заборонено замінювати відпочинок грошовими виплатами, за винятком випадків розірвання робочих стосунків. Колективні контракти для різних типів робіт визначають різну тривалість відпустки. Якщо вона довша за чотири тижні, то залишок можна використати у період, довший за 18 місяців, або замінити його грошовими виплатами.

Право на відпустку залежить від тривалості роботи в даного роботодавця. Під час підрахунку вільних днів не враховуються дні звільнення від роботи через вагітність, хворобу, нещасні випадки, зменшення тривалості робочого дня. Відпустка скорочується через використання днів звільнення від роботи з сімейних мотивів, звільнення для організації виборів тощо.

Не зараховують у час відпустки періоди звільнення (батька і матері) від роботи для догляду за дитиною, якщо під час відпустки працівник чи його дитина захворіє. Якщо відпустка припадає на святкові дні, то працівник має право на її продовження або компенсацію грошовими виплатами, згідно із Національним колективним контрактом для певної категорії працівників.

Відпустка призупиняється під час хвороби працівника, оскільки хвороба перешкоджає відновленню фізичних та психічних сил. Працівник повинен негайно повідомити на місце роботи про свою хворобу, підтвердивши її лікарняним сертифікатом та приблизним терміном тривалості захворювання. У цей час можливий контроль за присутністю хворого працівника вдома.

Упродовж відпустки працівник має право на зарплату в повному розмірі. Якщо він не скористався відпочинком, то, крім звичайної поденної оплати за робочий день, працівник має отримати доплату, навіть якщо не заявив роботодавцю про це. Якщо роботодавець і працівник розривають робочі стосунки, працівнику мають нарахувати і оплатити дні відпустки, які назріли на той час.

Відпустка доглядальниць та домашніх працівників

Домашні працівники також щороку мають право на відпочинок, тобто безперервний період звільнення від роботи. Час відпустки встановлює роботодавець, враховуючи потреби працівника. Іноземні працівники можуть нагромадити відпустку за два роки, аби довше побути на батьківщині.

Мінімальна тривалість річної відпустки складає:

• 8 днів підряд для погодинних працівників;
• 15 днів для працівників, що асистують перестарілим до 5 років;
• 20 робочих днів для працівників, що працюють на одному місці понад 5 років;
• 26 днів для працівників, які зайняті увесь день, та тих, хто живе з роботодавцями.

Якщо тривалість робочих стосунків не перевищує одного року, працівнику належить дванадцята частина відпустки, перемножена на кількість відпрацьованих місяців.

Право на відпочинок під час релігійних свят

Італійська Конституція визнає право громадян на свободу віросповідання. Тому, і є можливість бути вільними під час релігійних свят культу, який сповідує працівник. Таке право мають конфесії, що уклали відповідні домовленості з Італією. Закон № 101/1989.

Лікарняні (Malattia)

Відсутність працівника на роботі через хворобу захищається законодавством Італії відповідно до ст.2110 Цивільного кодексу, що передбачає, що, у разі відсутності працівника внаслідок хвороби, працівник має право на збереження роботи та на виплату лікарняних.

Хто має право на допомогу у зв‘язку з хворобою від INPS:

• Промислові робітники;
• Працівники у сфері послуг та розваг;
• Робітники сільського господарства;
• Учні;
• Безробітні (якщо хвороба почалася протягом 60 днів після припинення трудових відносин);
• Моряки.

Як здійснюється оплата?

• Перші 3 дні оплачує роботодавець – 100 %
• З 4 по 21 день – 50 % від середньо денного заробітку працівника
• з 21 по 180 день – 66,66 %.

Malattia colf та badante

• Кількість днів для оплати лікарняних залежить від трудового стажу:
• До 6 місяців – 8 календарних днів;
• Від 6 до 2 років – 10 календарних днів;
• Понад 2 роки – 15 календарних днів.

Оплата здійснюється роботодавцем наступним чином:

• з першого по 3 день оплачується 50 % від загальної фактичної зарплати,
• з 4 дня – 100 %.

Якщо домробітниця відсутня на роботі через хворобу, за нею зберігається місце роботи на певний період, який залежить від стажу роботи, а саме:

• 10 днів, при стажі до 6 місяців;
• 45 днів, якщо стаж роботи від 6 місяців до 2 років;
• 180 днів, якщо стаж роботи перевищує 2 роки.

Приклад
У випадку працівника, якого прийняли на роботу 03.01.2024р., з спільним проживанням, із місячною заробітною платою в розмірі 1000 євро:

• У грудні 2024 р. працівник вперше захворів і надає роботодавцю довідку з прогнозом періоду захворювання з 02.12.2024р. по 10.12.2024р.. Працівник, за законом, має 10 днів на оплату.
• Тобто йому потрібно заплатити 9 календарних днів: перші 3 дні – 50 %, а решта 6 днів – 100 % .

Розрахунок: місячна зарплата 1000 євро + допомога на харчування та проживання 195,60 євро і ділимо на 30.

Отже, (1000+195,60) : 30 = 39, 85 за один день хвороби, зменшено на 50 % = 19,93 за перші три дні; 

• 19,93 * 3 дні = 59,79 євро
• 39,85 * 6 днів = 239,1 євро

Загальна сума до оплати лікарняних становитиме 59,79 + 239,1 = 298,89 євро.

Permesso di soggiorno lungo periodo (дозвіл на проживання в Італії на довгий період)

Закон від 23.12 2021 року N. 238 передбачає, що довгостроковий дозвіл на проживання в Італії (permesso di soggiorno lungo periodo) буде дійсний протягом 10 років.

Необхідний перелік документів для подання запиту на Permesso di soggiorno lungo periodo:

• заповнити пакет документів (КІТ) із жовтою полоскою, який береться на пошті в Sportello “AMICO” або у САF;
• копія діючого паспорта (copia del passaporto);
• копія діючого дозволу на проживання (permesso di soggiorno) з будь–яких мотивів (copia del permesso di soggiorno);  
• копія діючої карти ді  індетіта (copia carta dі identità);  
• копія декларації про доходи за попередній рік (730 /СИ/UNiCO/);  
• копія розрахункових відомостей (buste page) за 3 останні місяці;  
• копія робочого контракту (copie del contratto di lavoro), якщо Ви маєте декілька контрактів, то подавати всі, якщо якийсь Ваш контракт закінчився у минулому році, то потрібно подавати його копію;  
• історична довідка про прописку (certificato  storico di residenza) береться в комуні, де Ви приписані;  
• довідка про склад сім’ї (certificato  di stato di famiglia) береться в комуні;
• довідка про несудимість та довідка про не завершенні обвинувачення (Сertificatо casellario giudiziale e certificatо carichi pendenti), – потрібно брати в суді Італії по місцю приписки; 
• сертифікат про знання італійської мови рівня А2; 
• 2 фотографії (на документи).

Обов‘язковий мінімальний дохід, що необхідний для отримання Permesso di soggiorno lungo periodo:

– дохід  на одну особу – 6947,33 євро;

– на + 1 члена сім’ї, якщо йому менше 14 років дохід повинен становити 10420,99 євро;

– на + 2 членів сім’ї – 13849,66 євро;

– на + 3 членів сім’ї – 17323,31 євро.

Вартість виготовлення permesso di soggiorno lungo periodo, станом на 2024 рік:

• 100 євро за запит на дозвіл на проживання в ЄС;
• 30 євро – поштові витрати, які ви сплачуєте на пошті;
• 16 євро марка да боло (marca da bollo), яку Ви купуєте в табакерії;
• 30.46 євро за видачу електронного дозволу.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: permesso di soggiorno lungo periodo можна бути відсутнім на території Італії протягом максимум 12 місяців поспіль. У разі тривалої відсутності можливий ризик анулювання даного дозволу.

ВАЖЛИВО: відповідно до ст. 9 абз. 3 TUI, даний дозвіл на проживання не може бути виданим особам , які мають один із таких типів дозволу на проживання:

• з метою навчання (С. 9 абзац 3 а) TUI);
• на лікування (ст. 36 TUI);
• на соціальний захист та жертв домашнього насильства (ст. 18 TUI);
• стихійного лиха (ст. 20 TUI);
• для гуманітарного/спеціального захисту (ст. 32, параграф 3, декрету №25/08).

Виняток: лише для тих хто подав заявку про надання політичного притулку (asilo politico) розрахунок 5-річного періоду перебування для видачі дозволу (permesso) здійснюється з дати подання заяви про міжнародний захист. (С. 9 абзац 5 – bic TUI).

Які переваги надає людині Permesso di soggiorno lungo periodo (UE):

• в’їзд до Італії без візи;
• право перебувати у інших країнах Шенгенської зони протягом 3-х місяців;
• працювати в Італії як самозайнята особа або наймана;
• працювати або навчатись у інших країнах Євросоюзу (але при цьому необхідно мати спеціальний дозвіл з обраної Вами країни);
• отримувати соціальну допомогу в Італії;
• подавати на громадянство Італії (при наявності інших, необхідних реквізитів) без необхідності здавати екзамен з італійської мови тощо.

Нагадування!

Обновлення (aggiornamento del Permesso di soggiorno lungo periodo) потрібно робити відразу при будь-яких змінах (зміна реєстрації Вашого місця проживання, заміна закордонного паспорта, зміна складу сім‘ї (як, наприклад, народження дитини тощо), не чекаючи 10 років (закінчення дії пермессо).

Народження дитини в Італії

Перш за все, вагітна жінка повинна звернутися в ASL, де ій видадуть довідку про вагітність, яка дозволить отримати доступ до усіх медичних послуг безкоштовно.

Коли настане час народжувати жінка може звернутися у лікарню або ж викликати швидку (за номером 118). При собі вона повинна мати всі документи, які отримала під час вагітності та особисті документи.

Реєстрація народження дитини

Якщо дитина народилася на території Італії, реєстрація відповідного акту цивільного стану проводиться місцевими компетентними органами (Comune).

Державна реєстрація народження дитини є обов’язковою.

Щоб зареєструвати дитину в Ufficio di Stato Civile комуни потрібно заявити про її народження, подавши Dichiarazione di nascita:

1. в лікарні протягом 3-х днів після народження;

2. або самостійно в Комуні (ufficio di Stato Civile) протягом 10 днів.

При собі мати документи: Dichiarazione di nascita та документ, що посвідчує особу обох батьків або того, хто реєструє дитину.

Повторна реєстрація актів цивільного стану в Україні не дозволяється.

Для  використання за межами Італії, отримане в Comune свідоцтво про народження має бути засвідчене (апостильоване ) і перекладене українською мовою, в установленому законодавством порядку.

Реєструючи народження дитини, слід вказати, зокрема, ім’я дитини.

Радимо:

• заздалегідь уточнити у реєструючому органі можливість реєстрації дитини з обраним Вами іменем;
• перевірити правильність написання імені дитини латинськими літерами;
• не вказувати по батькові дитини в графі “ім’я” в заяві про реєстрацію.

В Італії існує декілька форм свідоцтв про народження

Для того, щоб видане італійськими органами реєстрації свідоцтво про народження було дійсним в Україні, в ньому мають бути вказані імена і прізвища батьків.

Крім того, документи, видані компетентними органами Італії, мають бути легалізовані, апостильовані і перекладені в установленому законодавством порядку.

Свідоцтво про народження, видане італійським компетентним органом (Comune), має бути легалізоване шляхом проставлення штампу “Apostille“ в Prefettura, і супроводжуватися засвідченим перекладом українською мовою.

Перевірте, чи у свідоцтві та його перекладі ім’я дитини записане правильно!

Імена та прізвища особи не перекладаються, вони транслітеруються – записуються літерами українського алфавіту, з метою передати усне звучання на письмі.

Наприклад: «Michele» = «Мікеле», а не «Михайло».

Написання прізвища дитини має збігатися з написанням прізвища у паспорті громадянина України для виїзду за кордон принаймні одного з батьків. Прізвища та імена батьків у свідоцтві та перекладі теж повинні співпадати з прізвищами та іменами, вказаними у їхньому паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

Громадянство дитини  за народженням

Для оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням (з отриманням в Генеральному консульстві України Довідки про реєстрацію особи громадянином України) один з батьків (громадянин України) подає такі документи:

1) Заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням;

2) оригінал та копію Свідоцтва про народження дитини (документи, видані або вчинені іноземними органами, мають надаватися до закордонної дипломатичної установи засвідченими в установленому законодавством України порядку, тобто легалізованими шляхом проставлення штампу «Апостиль» та із засвідченим перекладом українською мовою);

3) оригінал та копію паспорта громадянина України або іншого документа, передбаченого статтею 5 Закону України про громадянство, який підтверджує факт перебування одного з батьків дитини у громадянстві України на момент її народження.

Рішення про оформлення набуття дитиною громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання приймається керівником закордонної дипломатичної установи або його заступником не пізніше ніж у місячний строк з дня надходження документів. Рішення про відмову повідомляється заявникові у письмовій формі не пізніше, ніж у тижневий строк із дня його прийняття.

У разі прийняття позитивного рішення, дитина реєструється громадянином України та документується довідкою про реєстрацію особи громадянином України, яка у подальшому обов’язково пред’являється при оформленні документів, що підтверджують громадянство України (закордонного паспорта).

Консульський збір за оформлення довідки не стягується.

Довідка про реєстрацію особи громадянином України видається в одному примірнику і лише один раз. Повторна реєстрація не допускається. У випадку втрати, пошкодження, вилучення тощо вказаного документа, закордонною дипломатичною установою оформлюється довідка на підтвердження факту раніше здійсненої реєстрації, із зазначенням повних вихідних реквізитів попередньої довідки.

Подати документи може один з батьків – громадянин України. Присутність дитини і другого з батьків (іноземця чи громадянина України) не обов’язкові.

Паспорт дитині

Для оформлення дитині паспорта для виїзду за кордон батьки – громадяни України (або один з них, якщо інший – іноземець, або, якщо дитина проживає із одним із батьків) подають такі документи:

1) Свідоцтво про народження (якщо дитина народжена за кордоном, свідоцтво повинне бути скріплене штампом «Апостиль» та засвідчене у встановленому порядку перекладом українською мовою) – оригінал та копія;

2) Довідка про реєстрацію особи громадянином України – оформляється посольством або консульством України – оригінал та копія;

3) Закордонні паспорти батьків – оригінал та копія їхніх перших сторінок;

4) Заява-анкета одного з батьків та окрема заява другого з батьків (у випадках його відсутності при подачі документів, – заява другого з батьків засвідчується нотаріально завчасно в ГК України і додається до пакету документів іншим з батьків). Увага: заява від другого з батьків не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства;

5) Документ, що підтверджує тимчасове перебування (наприклад, permesso di sogiorno), або постійне проживання дитини за кордоном (закордонний паспорт зі штампом «Постійне проживання за кордоном») – оригінал та копія. В разі відсутності цих документів – будь-який інший документ, який підтверджує фактичне перебування дитини в Італії (наприклад, довідка з дитсадка, школи, лікарняного закладу тощо);

6) Документ, у якому вказана дійсна адреса проживання одного з батьків в Італії (carta dі identità, certificato di residenza, tessera sanitaria тощо) – оригінал та копія;

7) 1 фотокартка 10×15 см (якщо дитина не досягла 12-річного віку, це фото можна зробити в ГК України);

8) Квитанція про сплату консульського збору за автоматизовану обробку даних 37 євро – оригінал та копія.

Увага: У разі оформлення паспорта для виїзду за кордон дитині, яка проживає з одним із батьків, подається оригінал або засвідчена в установленому порядку копія одного з таких документів:

• свідоцтво про смерть другого з батьків;
• рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
• рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
• рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
• оригінал Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.