Відзначення всесвітнього Дня Вишиванки
Традиційні українські вишиванки та італійські народні костюми, дитячий сміх та щемливі пісні — усе це сплелося в один теплий, емоційний день де кожен тримав у думках найважливіше. Попри красу довкола, наш біль не вщухає ні на мить: ми щосекунди пам’ятаємо про наших військовополонених, цивільних заручників та українських дітей, підступно викрадених російською федерацією. Цей захід став ще одним гучним голосом світу: ми чекаємо кожного і кожну вдома, ми боремося і ніколи не забудемо про тих, хто у неволі.
Тепло української душі в Італії
Цей день народився завдяки спільній любові до України українських громад півдня Італії ,зусиллям асоціації «Svitanok» під керівництвом Оксани Галаджун і Станіслава Шевченка, а також відданій праці асоціацій «Kolos», «S.Me.Re.Ca», «SALO», «Media Vision Theatre» та «Solomia». Вони змогли об’єднати місцеву громаду та італійських друзів навколо того, що є нашою силою — нашої ідентичності.
Нитка, що єднає покоління: Культура стала нашою зброєю і ліками. Збереження рідного слова, пам’яті та мистецтва — це те, що тримає коріння нашої нації живим, де б ми не були.
Краса, вишита нитками: Неймовірна дизайнерка Анастасія Василик презентувала колекцію бренду «Чичері», яка ніби оживила нашу історію. Гості затамували подих перед автентичним старовинним вбранням у відкритому музеї української спадщини.
Живі традиції: Пані Катерина Ніколін розкривала таємні коди нашої вишивки, пані Марина трепетно вела гостей стежками виставки, а пані Любов та Вікторія разом із дітками та дорослими створювали ляльки-мотанки — обереги, у які кожен вкладав молитву за мир.
Коли серця говорять однією мовою
Найбільш зворушливим моментом став справжній міст солідарності між двома народами. Місцевий італійський хор «Madonna di Dipodi» прийшов підтримати українців, продемонструвавши свій рідкісний традиційний костюм «pacchiana nicastrese».
А коли зазвучали голоси наших колективів «Берегиня», «Берегиня Junior», «Світанок» та зовсім юних ангеликів із гурту «Барвінок», на очах багатьох з’явилися сльози. Це було свято єднання, де книга і вишивка стали тими самими нитками, що зшивають культури, лікують зранені душі та дарують найголовніше — незламну надію на повернення всіх наших людей та перемогу світла.
Facebook
WhatsApp