Департамент культури
31.05.2025
Коментарів немає
Людмила Мироняк народилася у мальовничій Коломиї, де ріки спогадів течуть між старими деревами і кам’яними вуличками. З ранніх літ вона спостерігала, як бабусині руки створювали чарівний світ—одна розмальовувала полотна фарбами, які оживляли історії, інша вплітала у тканину нитки, що співали традицію. Батько різьбив картини, робив чеканку, зупиняв мить у фотографіях. А Людмила збирала камінці, коріння, моделювала одяг у зошитах, наче складала пазл своєї майбутньої творчості.
Її життя було, як річка, що змінює русло, але ніколи не зупиняється. Вона навчалася у Чернівецькому технікумі легкої промисловості, та доля повела її іншим шляхом. Незалежно від обставин, вона завжди знаходила час для творчості. У 2009 році її дорога привела її до Італії, де у вільні години вона вишивала картини, ніби вплітала у них відгомін рідної землі.
Два роки тому випадкова розповідь про прикраси, які носили українські жінки, розбудила у ній нову хвилю натхнення. Вона не навчалася спеціально, не слідувала чужим технікам—просто створювала. Її прикраси стали втіленням краси та унікальності кожної жінки, немов відлуння давніх традицій, що перетворюються у сучасні форми. Каміння в її руках народжується заново, набуваючи голосу, який розповідає історії без слів.
Людмила—це мисткиня, яка не просто творить, а оживляє пам’ять, зберігає душу своєї землі у прикрасах, які несе у світ.
Освічений значить озброєний!
Освічений — значить озброєний! Навчальний вебінар “Переклад та редагування текстів у Вікіпедії” вже відбувся!
11 червня о 20:30 за київським часом ми провели важливий навчальний онлайн-вебінар, присвячений методикам перекладу та редагування текстів у Вікіпедії. Цей захід був організований з метою підвищити якість та достовірність інформаційного наповнення італійської Вікіпедії матеріалами, що стосуються України.
Вебінар провели фахівці своєї справи Андрій Вербіцький, адміністратор української Вікіпедії та Антон Процюк, адміністратор української Вікіпедії, координатор програм ГО «Вікімедіа Україна».
Спікери надали учасникам комплексні знання та практичні рекомендації щодо ефективної роботи з платформою Вікіпедія. Особливий акцент було зроблено на забезпеченні об’єктивного висвітлення української тематики, що є критично важливим у наш час. Захід значно сприяв розширенню експертного потенціалу учасників у сфері медіаграмотності.
Дякуємо всім, хто долучився до вебінару, за активну участь та глибоку зацікавленість у розвитку інформаційного простору.
Набуті знання та навички є ключовими для забезпечення точного та неупередженого представлення України на міжнародних інформаційних платформах.
Разом ми робимо важливий внесок у поширення правди!
Запрошуємо переглянути запис відео майстерки, а також приєднатися до навчального курсу запропонованого ГО «Вікімедіа Україна».
1 червня 2025 року в самому серці Італії, у Римі, відбулася унікальна виставка “Міст кольорів”, що стала частиною проєкту Національного Конгресу українських асоціацій Італії. Ця подія стала важливим етапом у популяризації українського мистецтва в Італії та сприяла розвитку міжнародної культурної співпраці.
На виставці були представлені роботи українських митців, серед яких:
– Анна Тесля
– Дарія Лазаренко
– Інарі Тенко
– Людмила Мироняк
– Наталія Байрак
– Наталі Гур’єва
– Юлія Фаччін
– Володимир Сандюк
– Лариса Сандюк
– Ґалія Михальченко
– Оксана Олійник
– Марина Куровська
– Софія Мазурець
– Олена Громова
– Лілія Богодарова
– Меірра Богодарова
Проєкт “Міст кольорів” має на меті популяризацію українського мистецтва в Італії та створення міжнародних культурних зв’язків.
Куратор проєкту: Наталія Ткач
Координатори проєкту:
– Джакомо Терраччіно – італійський художник
– Дарія Лазаренко, Людмила Горбачик, Анна Фесіна-Мисник, Наталія Гур’єва – українські художниці
– Яна Козловська – мисткиня
– Борис Романович – представник Національного Конгресу українських асоціацій Італії
Ця мистецька подія продемонструвала силу, красу та дух України через творчість митців, відкриваючи італійській аудиторії глибину української культури.
Виставка стала символом єднання, адже саме мистецтво здатне створити культурний міст між Україною та Італією, показати взаємозв’язок між народами, які підтримують Україну в її боротьбі за свободу.
Організатори та учасники висловили вдячність за теплий прийом і підтримку українського мистецтва в Римі та сподіваються на подальший розвиток культурної співпраці між двома країнами.
Продовження ініціативи
Виставка в Римі стала третьою великою подією, організованою в межах проєкту “Міст кольорів”.
Наразі координатори ініціативи планують виставки у містах, де проживають митці, що долучилися до проєкту.
Кульмінацією стане міжнародна виставка у листопаді 2025 року в Римі, яка об’єднає українських митців з різних країн.
Антоніна Дубчак народилася і жила в Донецькій області, в місті Покровськ—місці, що до війни було сучасним шахтарським містом, сповненим життя, енергії та прагнення до розвитку. Сьогодні Покровськ—це місто боротьби, незламності та сподівань.
Антоніна має дві основні освіти—економічну та художню, але саме любов до мистецтва стала її справжнім покликанням. Навчаючись у школі декораторів та художньому університеті мистецтв, вона всотувала кожну пораду викладачів, уважно виконувала всі завдання, вдосконалюючи свої навички. Це навчання стало міцним фундаментом у її житті, проклавши шлях до творчого самовираження.
Її робочий шлях розпочався з декоратора, а згодом вона стала художником у різних установах—в інституті, будинку культури, бібліотеці, кінотеатрі. В її трудовій книжці досі написано: художник ДПВК „Краснолиманська“, хоча самого підприємства вже немає.
Немає підприємства. Немає дому—його розбомбили. Але є найдорожче—двоє прекрасних синів, дві чудові онуки і маленька щебетушка-правнучка, що наповнює її життя теплом і сенсом.
З 6 квітня 2022 року Антоніна живе в Італії, у містечку Мондрагоне, за 50 км від Неаполя. Як і багато українців, вона була змушена покинути рідну землю—прекрасний, поранений, але незламний Покровськ.
Тут вона продовжує своє покликання—навчає молодих художників малювати. Для Антоніни мистецтво—це не просто професія, а поклик душі, серця, розуму. А навчання дітей малюванню—це ще більш глибокий процес, адже кожен вчитель, передаючи знання, ніби множить свою особистість на кількість учнів. Вона молодіє, радіє разом із ними, відкриваючи світ творчості в усіх його кольорах.
У 2024 році її учні взяли участь у Всеукраїнському конкурсі малюнка, отримавши два дипломи та дві медалі. В Україні Антоніна мала своїх учнів, власну художню рекламну майстерню. Але ці діти, яких вона навчає зараз,—це її найдорожчий скарб, адже разом із ними вона пірнає у мирний, затишний, казковий світ творчості, де війна не має місця.
Цього року її вихованці надіслали свої роботи на три конкурси. По підсумках трьох конкурсів учні отримали 20 сертифікатів 10 дипломів.
Антоніна безмежно вдячна Італії—країні з багатовіковими мистецькими традиціями, а також місцевим італійцям, які доброзичливо й щиро підтримують українських біженців. Допомагають у побуті, підтримують морально і матеріально.
Антоніна створює картини олійними фарбами, гуашшю, аквареллю, акрилом, темперою, кольоровими олівцями. В її доробку—графічні роботи, портрети, пейзажі, натюрморти, карикатури. З особливим благоговінням вона малює ікони—як символ віри, духовності та надії.
Її життя сповнене випробувань, але водночас воно сповнене мистецтва, яке дарує сенс, світло і зв’язок із рідною землею, що завжди живе у її серці.
Наталія Пашковська — художниця, яка з особливою пристрастю віддається живопису олією, захоплюючись техніками великих майстрів минулого. Її мистецький шлях розпочався не в художній школі, а через самостійне пізнання й глибоке бажання творити, знаходячи натхнення у класичних техніках грізаїль і кіароскуро. Використовуючи ефекти світла й тіні, вона створює композиції, які мають глибину, драматизм та емоційне забарвлення.
Попри те, що її кар’єра тривалий час була пов’язана з підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі та виробництва, з початком війни мистецтво стало для неї не лише віддушиною, а й способом переосмислення реальності. Саме в цей період вона почала приділяти живопису більше уваги, вдосконалюючи техніку та знаходячи власний стиль. Виїхавши з дітьми до Італії на прохання чоловіка, вона відкрила для себе нові можливості розвитку, адже сучасний світ і доступність інформації дозволяють навчатися незалежно від місця перебування. Вона активно переглядає уроки викладачів з живопису на YouTube, черпаючи знання у тих, хто вже досягнув майстерності.
Одним із ключових аспектів її творчого розвитку є копіювання робіт великих художників. Для Наталії це не просто спосіб навчання, а можливість заглибитися у техніку майстрів, зрозуміти, як вони працювали зі світлом, кольорами та фактурою. Хоча оригінальних композицій у її портфоліо поки небагато, вона із задоволенням дарує свої картини тим, хто справді їх цінує.
Визнання в художньому світі не завжди залежить від академічної освіти — головне, мати пристрасть до мистецтва, невтомне бажання вдосконалюватися та прагнення створювати. Наталія робить значущі кроки в цьому напрямку, і її участь у конкурсі галереї Dantebus Bazart у Флоренції — важливий момент у мистецькому розвитку, шанс представити свої роботи широкій аудиторії, отримати новий досвід та відкрити перед собою нові перспективи.
У майбутньому вона прагне створювати більше авторських композицій, які стануть основою для персональної виставки. Наталія вірить, що мистецтво — це постійне вдосконалення, пошук нового й вираження внутрішнього світу через фарби та полотна. Вона продовжує свій шлях з натхненням і готовністю розвиватися, відкриваючи для себе нові горизонти творчості.
